Субота, 25 Вересня, 2021

Страждання по “Кривбасу”: як Зеленський “відродив” один футбольний клуб, вбивши при цьому інший

У червні 2020 р., виступаючи на відкритті стадіону в Новій Каховці, Зеленський несподівано згадав, що в Кривому Розі “була така команда — “Кривбас “, яке грала навіть у єврокубках” і пообіцяв відродити клуб, пишет kryvyi-rih-yes.com.ua.

Відомо, що у президента слова з ділом не розходяться. Вирішити завдання було доручено “ефективному менеджеру” Юрію Корявченко, колишньому “Юзику” з 95-го кварталу, а нині депутату Верховної Ради від фракції “Слуга народу”.

Юзик не підвів і вже через місяць відрапортував про зроблене — команда “Кривбас” відродилася, як фенікс із попелу. На що Зеленський відповів радісним постом в стилі — “Ура! Ми це зробили!”

Розбираємося, як сталося “криворізьке диво”, звідки в другій лізі з’явився “Кривбас” і … куди пропав ФК “Гірник”.

Зловісна тінь Коломойського

Здається, без цього злого генія в Україні не обходиться жодна катастрофа, якою б сфери життєдіяльності суспільства це не стосувалося. Ігор Валерійович — людина широких інтересів та активної життєвої позиції, встигає “відмітитись” у всіх  суттєвих проектах. Не обділив своєю увагою Коломойський і спорт, зокрема, футбол. Так, після його фінансової “підтримки” Україна втратила такі клуби як “Дніпро”, “Кривбас”, а у 2020 р. і ФК “Карпати”. При цьому “Дніпро” належав Коломойському повністю, а у “Кривбасі” та “Карпатах” у нього була частка. Якби там не було, у всіх випадках діагноз один — “раптове банкрутство”. А все тому, що віддавати борги Ігор Валерійович дуже не любить.

Команда з Кривого Рогу в цьому “скорботному” списку виявилася першою, що оголосила про свою фінансову неспроможність. В кінці травня 2013 року “Кривбас” відмовився брати участь в УПЛ через “припинення фінансування”, в червні того ж року позбувся ліцензії та втратив статус професійного. У сухому залишку борг 4 млн дол. перед футболістами та персоналом клубу, які Коломойський так і не повернув.

Чому ми про це згадали? Все просто, починати відродження “Кривбасу” Зеленському було треба з повернення боргів, які потрібно було “вибити” з олігарха. І, звичайно, не за допомогою Корявченка.

Однак зв’язуватися з Коломойським, від якого так багато залежить у житті Зеленського,  було собі дорожче. Простіше було відправити на історичну батьківщину Юзика, щоб провернути аферу з “відродженням” “Кривбасу”

Коли піар у пріоритеті, закон мовчить

Те, що доручення президента — повернути місту в найкоротший термін збанкрутілий футбольний клуб — авантюра, було ясно навіть людям далеким від спорту. Фахівці ж прямим текстом говорили, що це неможливо зробити швидко і за законом, оскільки потрібно десь “знайти” кілька мільйонів доларів і пройти всі бюрократичні процедури, після чого піднятися “своїм ходом” з футбольних низів до вищої ліги. А крім того, були ще й інші проблеми. 

Футбольний клуб — це не тільки гравці та тренер, але й інфраструктура, стадіон. За останні 7 років у Кривому Розі в “Металург” не вклали жодної копійки й результат був відповідний — один з найбільших стадіонів в країні, розрахований на 30 тис. глядачів, довелося закрити через аварійний стан споруд.

 Як не крути, а таку справа й за рік не обернеш, по-доброму треба кілька років, однієї депутатської каденції може й не вистачити. Втім, Корявченко впорався за кілька тижнів.

Як дістати кролика з капелюха?

Історію про те, як посланець президента “реанімував” “Кривбас” почнемо з того, що до його приїзду був у Кривому Розі інший футбольний клуб — “Гірник”. Команда зірок з неба не хапала, але впевнено трималася в другій лізі. Був у клуба і невеликий стадіон на 2.5 тис. місць і багато криворіжців свої футбольні надії пов’язували саме з нинішнім “Гірником”, а не з колишнім “Кривбасом”.

Так було до приїзду Юзика, а потім все раптом змінилося — “Гірник” зник, ніби його й не було, на його місці з нізвідки з’явився “Кривбас”, а в повітрі запахло явною аферою.

Саме так, оскільки професійні ФК не ростуть як гриби після дощу. І якщо слідувати букві закону, то новоствореному клубу потрібно пройти через окремі формальності та скласти іспит на “профпридатність” — мінімум сезон відіграти в аматорській лізі.

Очевидно, часу на це у Зеленського не було, наближалися місцеві вибори. Це мав бути ефектний піар-хід, і Корявченков пішов найкоротшим шляхом —  продавив перейменування вже наявного клубу та радісно відрапортував про “повернення” “Кривбасу”.

Тут можуть заперечити, що, мовляв, “ребрендинг” стався за згодою власників “Гірника” і який у цьому кримінал? Пояснюємо, чому так робити не можна.

Не можна, але якщо дуже хочеться…

У ситуації з перейменуванням “Гірника” в “Кривбас” є кілька моментів, які роблять цю ситуацію токсичною для Зеленського.

Головна проблема тут в тому, що будь-який футбольний клуб — це торгова марка, яку не можна “приліпити” на те місце, яке тобі подобається. І в цьому випадку назвати “Гірник” “Кривбасом” можна було, тільки пройшовши певні процедури та погасивши борги останнього. Інакше борг Коломойського перед співробітниками, збанкрутілого у 2013 р. “Кривбасу”, обертався на пил.

Загалом, згідно із законом франшиза повинна бути викуплена, а борги сплачені.

Чи можливо, що “Гірник” офіційно отримав права на ТМ “Кривбас”, а ми про це не знаємо? Навряд чи, якщо згадати, що борг “легенди” Кривого Рогу становив на момент банкрутства 4 млн дол.

І це далеко не всі порушення законодавства в цій угоді. Зокрема, є питання й до логотипа “Кривбасу”, який за прийнятими нормами не можна просто так використовувати, навіть якщо поміняти перед назвою клубу приставку “ФК” на “СК” або “МФК”.

А є ще й моральний аспект проблеми, що стосується вболівальників “Гірника”, який для них ніколи не був “Кривбасом”. За кого їм тепер вболівати? Втім, питання риторичне.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here