На початку 1918 року на територію Кривого Рогу увійшла розвідувальна рота 45-ї дивізії. Керівником роти був Антонов-Овсієнко. Це була армія Революційної військової ради республіки, яка згодом отримала назву Червоної армії. Промислове місто Кривий Ріг було взято без бою. Одразу після захоплення Кривого Рогу, в місті були проведені вибори. Усі посади було розподілено між більшовиками. Січень 1918 року вважається офіційною датою приходу радянської влади на територію Криворіжжя. Далі на kryvyi-rih-yes.com.ua.
Перший голова Криворізької міської ради від радянської влади – Петро Герудський
У 1918 році на момент обрання міського голови Кривого Рогу, Петру Герудському було лише 29 років.
Першим офіційним документом, який підписав новообраний голова Кривого Рогу – Герудський було розпорядження про безоплатну передачу селянам церковних та поміщицьких земель Криворіжжя. Але ще до виходу офіційного розпорядження ці землі на території Кривого Рогу були вже розграбовані і розподілені. По суті, розпорядження, яке підписав Герудський, просто узаконили грабіж церков і поміщицьких земель. На той час селяни були раді таким змінам. Така політика радянської влади привернула більше уваги пересічних селян. Але незважаючи на це із землею були проблеми. Її було дуже багато, а знаряддя праці, щоб працювати на таких величезних ділянках землі не було. Відповідальність за наявність знаряддя праці лягала на радянську владу. У 1918 році криворізькі селяни просто потрапили в залежність від радянської влади.
Політика радянської влади на території Криворіжжя
Соціалістичні перетворення Герудський здійснював та інших сферах життя Кривого Рогу. Зокрема у Кривому Розі у 1918 році було націоналізовано:
- чотири міські банки;
- станції Катерининської залізниці;
- деякі копальні.
Також у Кривому Розі у 1918 році було створено репресивний апарат. Це був військовий комісаріат та робітничо-селянська міліція.
Герудським також було підписано інструкцію, в рамках якої органам контролю промислових підприємств на території Криворіжжя було надано право необмежених повноважень. Якщо раніше таке органи могли виключно спостерігати за виробництвом, то після офіційного виходу інструкції вони могли повністю контролювати прибуток, який отримували власники Криворізьких копалень. Такі зміни рудопромисловці Кривого Рогу сприйняли дуже вороже. Їм категорично не подобалося, що влада лізе абсолютно не в свою справу. Такі вказівки радянської влади були цілком безглуздими.
Зокрема, деякі власники промислового бізнесу у Кривому Розі почали закривати своє виробництво та їхати. Тому, незважаючи на всі проведені реформи радянської влади у Кривому Розі, успіхів у промисловості не було.
Виконком Криворізької міської ради у 1918 році на чолі з більшовиками для вирішення проблем з промисловістю міста засідав чи не щодня та ночі. Адже криза в промисловості призводила робітників до бідності. Було постійне збільшення інфляції.
У 1918 році Герудський вигадав новий спосіб виходу з кризового стану – реквізиція майна криворіжців та продовольства. Говорячи простими словами, радянська влада, яка була у Кривому Розі у 1918 році, просто вирішила грабувати жителів міста. Натомість за вилучене майно влада Кривого Рогу видавала довідку – нібито гарантійний лист на повернення майна. Звичайно ж у той час вилучене майно ніхто з криворіжців собі не зміг повернути. Жителі Кривого Рогу таке чергове розпорядження Герудського сприйняли дуже вороже. Під час реквізиції був навіть збройний опір. Після, радянська влада Кривого Рогу почала проводити обшуки у будинках криворіжців та вилучати зброю. Так мешканці Кривого Рогу, які були прихильниками радянської влади, повністю розчарувалися в ній.
Матеріали статті підготовлені на основі проекту Ольги Чистякової “Криворізькі глави”.