Міський голова не завжди керував Кривим Рогом із кабінету мерії на площі Молодіжній. За різних часів міська влада підпорядковувалася різним установам і працювала за іншими правилами. Змінювалися не лише керівники, а й сам принцип керування містом. Далі на kryvyi-rih-yes.
То була окрема система під різними назвами: міська управа, виконком, апарат ради. Кожна з них мала свої обов’язки, документи й порядок ухвалення рішень. Саме за ними можна простежити, як Кривий Ріг змінював один устрій на інший, доки не сформувався виконком Криворізької міської ради, більше відомий як Криворізький міськвиконком.
Волосне правління та перші спроби міського самоврядування
У XIX столітті Кривий Ріг був містечком Херсонського повіту, де у міського голови не було окремого кабінету. Справами волості опікувалося правління, розташоване на Миколаївській вулиці (сучасна Свято-Миколаївська). У 1913 році старшиною правління був Степан Комар. Окремо працювали сільське правління та волосний суд, який очолював Іларіон Волошин.
А культурно-побутові справи містечка обговорювали у Громадських Зборах, які з кінця 1905 року розташовувалися у будинку Нагойного на Вокзальній вулиці. У 1913 році його цю організацію очолював М. Фельдман, а скарбником був Соломон Луцький. Тоді Кривий Ріг ще не мав статусу міста, тому й не було права на окремі адміністративні приміщення.
Формування міської ради і театр як зала засідань
У вересні 1920 року відбулися перші в історії міста вибори до міської ради, до неї увійшло 150 депутатів. Оскільки окремого приміщення не було, засідання проводили у театрі “Колізей”. Тоді головою міськради обрали більшовика Бориса Некрасова, який увійшов до складу виконкому з правом вирішального голосу, хоча сама рада ще не мала повноцінних важелів управління. Місто отримало статус міста тільки у 1919 році, а до виборів голови ситуацію контролював революційний комітет.
Різниця між посадою та реальним впливом стала помітною вже за рік. У серпні 1921 року повітовий партком перевірив роботу ради та виявив, що депутати майже не відвідували засідань. У вересні раду розпустили, а вибори спочатку стали проводити двічі на рік, а з 1922-го – щороку. Статус органа влади міський виконком юридично отримав лише у 1939 році. Так що історія міського управління складалася не лише з виборів і призначень, а й із пошуку дієвого механізму роботи.
У пошуках власної домівки: проєкти Будинку Рад
У 1934 році для міської ради Кривого Рогу навіть розробили проєкт окремої будівлі. Криворізька газета “Червоний гірник” повідомила про нову споруду, яку мали розташувати у центрі. Для будівництва обрали місце, де стояв храм святого Миколая, який на той час знесли, – на розі тодішніх проспекту Карла Маркса (сучасний Поштовий) та вулиці Леніна (сучасна Свято-Миколаївська).
В очікуванні окремого приміщення тодішні міські голови працювали у кабінеті, розташованому у будинку по вулиці Жовтневій, 8. Така адреса значиться в адресному довіднику 1937 року. Але тоді саме почали змінювати структуру управління. У квітні 1939 року створили Дзержинську (сучасна Металургійна) та Жовтневу (сучасна Покровська) районні ради, а у червні – Центрально-Міську. Відтоді частину справ міської ради передали районним, а виконком отримав роль практичного центру управління.
Кабінет без постійного господаря
Щодо керівників, то кабінет міського голови змінював власників набагато частіше, ніж містяни встигали звикнути до нового прізвища. Фактично жоден не втримався більш як 2-3 роки.
Про це свідчать історичні джерела:
- Володимир Качинський – 1931–1932 роки;
- Юзеф Штейнбергський – 1932–1933 роки;
- Василь Кисельов – 1933–1934 роки;
- Павло Васильович Чебукін – 1934–1937 роки;
- Микола Сташков – 1937 рік;
- Василь Ковальчук – 1937–1939 роки;
- Леонід Федоров – 1939–1941 роки.
І пояснення тому є. Місто було важливим промисловим центром, тому репресії там проводили жорстокі. За даними краєзнавців, у 1937–1938 роках у Кривому Розі репресували тисячі людей, серед них – працівники міськради, партійних органів, керівники підприємств. Більшість міських голів 1930-х років стали жертвами репресій.
Міська управа під окупацією: нові розпорядження
Коли гітлерівці увійшли до Кривого Рогу, то контроль над містом передали міській управі. Вона увійшла до складу адміністрації, яка контролювала життя містян через накази, реєстри та правила. Бургомістром нова влада призначила криворіжця Сергія Шерстюка, якому дали приміщення у спеціально виділеному для управи будинку на вулиці Леніна, котру перейменували у Парадну.
Управа випустила розпорядження про перейменування й інших вулиць. міста. Луначарського (сучасна Костя Пестушка) стала – Івана Франка, Першотравнева (сучасна Великого Кобзаря) – Симона Петлюри, Петровського (сучасна Половецька) – Євгена Коновальця.
Районні управи та газета як орган влади
Під час гітлерівської окупації Кривий Ріг поділили між кількома управами: Центрального району, Соцміста, Фабрично-заводського та Вечірньокутського районів. Накази міської адміністрації друкували у газеті “Дзвін”. Через ці установи розпорядження доходили до районів, а газетні публікації повідомляли мешканцям, яких правил треба дотримуватися.
Після визволення Кривого Рогу від гітлерівців повернулася радянська система, в якій справами районів опікувалися тодішні виконкоми Дзержинської, Жовтневої та Центрально-Міської рад. Їхню роботу можна простежити за протоколами засідань, розпорядженнями голів і журналами реєстрації рішень.
Новий центр влади у Соцмісті
У 1958 році у Кривому Розі знову повернулися до теми Будинку Рад. Стаття “Майбутній центр нашого міста” у газеті “Червоний гірник” розповіла про проєкт нової адміністративної споруди у районі Соцміста.
Описували її як масштабну:
- 5 поверхів;
- широкі вікна;
- темно-сірий стемаліт;
- мозаїчна підлога у вестибюлі;
- паркетні коридори;
- просторі кабінети.
І за цим планом Будинок Рад таки звели. У 1975 році міська рада перебралася до нової будівлі, подію приурочили до ювілейної дати – 200-річчя заснування Кривого Рогу. На той час головою Криворізького міськвиконкому був Юрій Бабич, який обіймав цю посаду до 1979 року. Потім його змінив Григорій Гутовський.
Повернення до закону: виконком 1998 року
У 1998 році міський голова Юрій Любоненко отримав більш чітку законну систему керування. У квітні сформували повноцінний виконком міської ради, який мав забезпечувати виконання рішень депутатів. Робота мера вже не обмежувалася засіданнями ради.
Щоденними міськими справами опікувалися:
- виконавчі органи;
- їхні керівники та працівники.
У січні 2003 року депутати затвердили структуру й чисельність виконавчих органів. У жовтні 2006 року окреме Положення закріпило статус архівного відділу як юридичної особи. За кожним таким документом стояла конкретна зміна у роботі міської влади: від розподілу обов’язків до оформлення окремих підрозділів. До речі, всі ці зміни припали на часи головування Юрія Любоненка, якого обирали містяни кілька разів поспіль аж до 2010 року.
Сучасна структура: від міської ради до системи департаментів
У виконкомі Криворізької міської ради справи розподілені між різними підрозділами. Освітою опікується один департамент, фінансами – інший, а питаннями землі та забудови – окремі управління.
Є й менш помітні напрямки роботи:
- захист прав споживачів;
- внутрішній аудит;
- взаємодія з правоохоронними органами.
Кожен підрозділ відповідає за свою ділянку, а міський голова організовує роботу всієї системи. Не всі міські справи вирішують у міськвиконкомі. У Кривому Розі ще діють 7 районних у місті рад зі своїми виконкомами, через них організовують роботу на рівні районів. Існує розгалужена система міського управління, де за кожним напрямом стоять окремі установи, працівники та документи.
Кабінет мера під тиском політичних змін
У 2010 році Юрія Любоненка замінив у кріслі мера Кривого Рогу Юрій Вілкул. Він протримався на цій посаді наступні 10 років – часи, коли у країні відбувалися радикальні зміни. У лютому 2014 року міська рада Кривого Рогу опинилася у центрі протистояння між активістами та місцевою владою.
Протестувальники висунули вимоги до керівництва міста, а 24 лютого гурт активістів увійшов до сесійної зали виконкому. Юрій Вілкул тоді не подав у відставку, міська рада не була розпущена, як того вимагали, але подія стала одним із кульмінаційних моментів криворізького Євромайдану.
У 2020 році мером Кривого Рогу обрали Костянтина Павлова, але перебував він на посаді лише рік. Новий міський голова загинув у серпні 2021 року. Після його смерті міська рада обрала секретарем ради Юрія Вілкула, і з того часу він став в.о. міського голови. Провести нові вибори у Кривому Розі завадило повномасштабне вторгнення.
Кабінет, який не змінив адресу
Після 24 лютого 2022 року, коли почалося вторгнення РФ, міськвиконком продовжив приймати документи, а міський голова – організовувати роботу міських служб. За цією адресою розв’язують питання, які стосуються тепла у будинках, водопостачання, транспорту, шкіл і лікарень.
Але кабінет мера – лише верхівка системи. Щоб розпорядження перетворилося на роботу комунальних служб або рішення щодо міського бюджету, до справи долучаються:
- апарат ради;
- виконком;
- департаменти;
- районні органи.
Саме так діє сучасна міська влада: голова працює у своєму кабінеті, але управління містом залежить не лише від нього, а й від всієї мережі, яка формувалася протягом десятиліть.
Два кабінети – одна відповідальність
З початком російсько-української війни у Кривому Розі до звичного ланцюжка міського управління додалася нова ланка. 25 лютого 2022 року виконком створив Раду оборони міста та призначив її головою Олександра Вілкула, а наступного дня його затвердили начальником військової адміністрації. Відтоді паралельно з цивільними органами влади працює структура, яка відповідає за оборону міста. Це змінило розподіл роботи, але не скасувало повноважень міської ради та виконкому.
У кабінеті на площі Молодіжній в.о. міського голови Юрій Вілкул продовжив опікуватися:
- роботою комунальних служб;
- соціальним захистом;
- інфраструктурою;
- допомогою переселенцям.
Військова адміністрація під керівництвом Олександра Вілкула координувала оборону та облаштування укріплень. Так історія кабінету мера вийшла за межі однієї посадової кімнати: повсякденне управління містом залишилося за міськими органами, а питання захисту зосередилися в окремій структурі.
Виконком як сцена політичних подій
За кожною зміною міської влади у Кривому Розі стояли не лише нові керівники, а й установи, де вони працювали. У XIX столітті справами волості опікувалося правління на Миколаївській вулиці, у 1920 році депутати збиралися в театрі “Колізей”. Згодом управління перейшло до виконкомів і розгалуженої системи департаментів.
Тому історія кабінету міського голови Кривого Рогу – це не біографія окремих діячів, а історія того, де ухвалювали рішення, хто готував документи та як Криворізький міськвиконком налагоджував свою роботу у різні часи.
Джерела:
- https://history.1kr.ua/publication/978
- https://history.1kr.ua/publication/832
- https://history.1kr.ua/publication/103
- https://history.1kr.ua/publication/478
- https://history.1kr.ua/publication/993
- https://dp.archives.gov.ua/index.php/component/content/article/53
- https://history.1kr.ua/publication/1001
- https://history.1kr.ua/publication/734
- https://history.1kr.ua/publication/978