Друга світова війна залишила у Кривому Розі та його околицях чимало безіменних могил радянських солдатів, загиблих у серпні 1941 року. А ще – невідомі обставини історії оборони міста. Місцеві дослідники спробували відшукати відповіді в архівних документах.
І змогли з’ясувати деякі моменти, зокрема де та як велися бої, після яких Кривий Ріг накрила окупація нацистів. Але за ними проступає суперечність: оборону готували, війська розподіляли по позиціях, а Кривбас все одно швидко захопили нацисти. І ця суперечність вимагала окремого пояснення.
Чому Кривий Ріг залишили без бою: версія історика
Криворізький доктор історичних наук, професор Віталій Стецкевич не один рік проводив дослідження та працював в архівах. І дійшов висновку, що радянські війська залишили Кривий Ріг фактично без бою. Армії бракувало озброєння та боєприпасів, командири не знали ситуації в цілому і припускалися помилок. А ворожі моторизовані групи наступали швидше, ніж вдавалося організувати оборону.
Водночас збережені джерела описують бої на підступах до Кривого Рогу, спроби затримати гітлерівські танки та блискавичну евакуацію промислових підприємств. Щоб зрозуміти, чому оборонний задум не спрацював, варто зіставити військові рішення, будівництво фортифікацій і реальні можливості частин, яким довелося зустріти наступ вермахту.
Чому гітлерівці квапилися захопити Кривий Ріг?
Нацистам був вкрай потрібен промисловий центр, адже контроль над Кривбасом давав змогу захопити одне головних джерел залізної руди. Це означало – послабити виробництво металу, потрібного для озброєння військ.
У 1938 році на Криворіжжі видобули 16 мільйонів тонн залізної руди, це становило понад 60% від усього радянського видобутку. Сировину постачали на металургійні підприємства Донбасу, де виплавляли метал для військової промисловості. Захоплення Криворіжжя руйнувало весь виробничий ланцюг.
Резервна армія: як намагалися закрити шляхи до міста?
Між нацистськими танками та Кривим Рогом треба було терміново забезпечити лінію оборони. Після Уманського котла на початку серпня 1941 року наступ вермахту на півдні України загрожував новими проривами. Тому радянське командування намагалося закрити ділянки, де фронт залишався вразливим. Командування шукало спосіб посилити найуразливіші напрямки фронту. Для цього штаб Південного фронту наказав створити резервну армію, яку очолив генерал-лейтенант Нікандр Чібісов.
Офіцери отримали завдання:
- зайняти позиції від Кременчука до Херсона через Олександрію та Кривий Ріг;
- закрити прогалину між Південно-Західним і Південним фронтами.
З того моменту доля міста залежала не лише від оборони його околиць, а й від того, чи вдасться втримати широку лінію, що закривала підступи до Кривбасу.
Які радянські дивізії захищали Кривий Ріг?
У розпорядженні Чібісова було 8 стрілецьких і 3 кавалерійські дивізії та 2 танкові бригади. Війська розподілили по позиціях, де вони мали стримувати можливе просування ворога.
Сили розташували так:
- 253-тя стрілецька дивізія – селище Лозуватка, Кривий Ріг і селище Широке;
- 273-тя стрілецька дивізія – район селищ Попельнасте та Морозівка;
- 223-тя стрілецька дивізія – від селища Новий Стародуб до селища Петрове на правому березі Інгульця;
- 26-та кавалерійська дивізія – район села Куцеволівка.
Вночі з 9 на 10 серпня дивізії вирушили на визначені позиції. Але було вже запізно: війська почали розгортатися, коли ворог вже наступав, тому часу на облаштування позицій майже не залишилося. Командири вже тоді розуміли, навряд чи такими силами зможуть утримати гітлерівську навалу. Але не відступили.
Як будували оборонні укріплення Кривого Рогу у 1941 році?
У липні 1941 року фронт перебував за 150 кілометрів від Кривого Рогу, але інженерні роботи вже велися. Треба було не лише спорудити перешкоди для танків, а й організувати спостереження за підступами до міста.
Озброєні пости розмістили на:
- основних шляхах;
- ґрунтових дорогах.
Водночас на околицях міста рили протитанкові рови й траншеї. Працювали переважно жінки та підлітки, техніки майже не було, тому копали лопатами. Криворіжці намагалися хоч якось ускладнити гітлерівцям прорив до міста.
Бої на підступах до Кривого Рогу
Важливою ділянкою лінії оборони, яка утримувала підступи до Кривбасу, стало село Попельнасте (сучасний Олександрійський район Кіровоградської області). 273-тя стрілецька дивізія знищила або вивела з ладу десять танків і три танкетки за час бою. Радянські бійці захопили 10 ворожих мотоциклістів, хоча воювали фактично без гранат та боєприпасів.
Опір нацистським військам чинили й інші радянські підрозділи:
- 223-тя стрілецька дивізія на правому березі Інгульця відбила атаки моторизованого полку з танками;
- кавалеристи полковника Олександра Носкова двічі контратакували з району Млинка, використовуючи яри та переліски.
Однак сили були надто нерівні: розвідка повідомила про 30 гітлерівських танків. Захисники міста навіть намагалися контратакувати, але без протитанкової зброї та боєзапасів це було неможливо. Поволі радянські війська почали відходити до Лихівки та Андріївки. Бої північніше Кривого Рогу тривали ще 15–16 серпня, хоча за спогадами очевидців, 14 серпня нацистські війська вже увійшли до міста.
Непідтверджені історії про оборону Кривого Рогу
Оскільки інформації про ці події збереглося мало, факти почали замінювати легендами. У грудні 2020 року Дмитро Соколов опублікував на своєму сайті розповідь про незвичний спосіб, яким радянська піхотна рота намагалася стримати німецькі танки під час оборони Кривого Рогу. Хоча підтверджень в історичних джерелах, мемуарах чи документах 1941 року цим подіям не знайшлося.
Суть легенди полягала у тому, що в оборонців міста були тільки протитанкові гранати РПГ-40, і тоді командир прийняв несподіване рішення. До війни він працював технологом холодної обробки металу й знав властивості промислових матеріалів. Тому наказав бійцям розсипати на двокілометровій ділянці розбитої дороги нікелевий шлак, найбільше – на підйомах.
При спробі рухатися вперед ворожі танки почали втрачати гусениці, колона зупинилася. Гітлерівська піхота втратила підтримку танків, що дало радянським бійцям змогу відбити наступ.
Яку роль зіграла авіація в обороні Кривого Рогу?
На іншій ділянці оборони билася радянська авіація. Аеродром біля Катеринівки на півдні Кривого Рогу завершили будувати 1 серпня 1941 року. У своїй книзі “Кривий Ріг: лихоліття 1941-1945 рр.” професор Віталій Стецкевич зазначав, що у перші дні нападу нацистської Німеччини у Кривому Розі стояли 296-й авіаційний полк 66-ї авіадивізії під командуванням капітана Баранова та 131-й винищувальний авіаполк протиповітряної оборони під командуванням капітана Давидова.
Коли ворожі танки прорвалися до аеродрому, радянські льотчики атакували танкову колону й повернулися на літовище без втрат. Цей епізод засвідчив, наскільки небезпечною була тоді ситуація. Адже пілотам довелося діяти тоді, коли ворог вже майже прорвався до їхньої бази. Так що міць оборони визначали не лише заздалегідь підготовлені позиції. Іноді ситуацію змінювали рішення, які приймали під час ворожих атак.
Чому Кривий Ріг не змогли втримати?
Щоб загальмувати наступ гітлерівців, тільки протитанкових ровів було замало. За ними мали стояти підрозділи, які могли зустріти танки вогнем. Саме у цьому оборонний задум навколо Кривого Рогу зіткнувся з головною проблемою.
Так, інженерні споруди готували ще у липні 1941 року, військові визначили лінію оборони, де річка Інгулець мала стати природною перешкодою. Але не врахували те, що нацистські моторизовані підрозділи будуть тиснути водночас на різних напрямках, Тому втримати підготовлену лінію оборони було майже нереально.
Що вдалося радянським військам?
Швидкий наступ вермахту змушував радянське командування вже реагувати на прориви, поки частини ще тільки розгорталися на визначених позиціях. Тому військам просто забракло часу, щоб правильно все організувати.
Але навіть такі спроби не стали марними:
- інженерна підготовка заклала основу: рови, траншеї, загородження та польовий зв’язок допомагали організовувати позиції;
- контратаки та використання ярів давали змогу затримувати ворога на окремих ділянках;
- дії авіації довели, що нестандартні рішення здатні ускладнити просування гітлерівських танків.
Але перетворити локальні успіхи на стійку оборону завадив не лише брак часу на підготовку, а й нестача протитанкової зброї та боєприпасів. Оборонний задум не спрацював як суцільний бар’єр, здатний зупинити наступ.
Чому укріплення не врятували місто?
Головна проблема полягала у розриві між масштабом завдання та реальними можливостями радянських військ. Адже укріплення треба було не тільки збудувати, а й забезпечити зброєю, прикрити артилерією та втримати під ударами моторизованих частин.
Саме цей аспект і визначив проблему оборонної стратегії Кривбасу. Фортифікації змогли виграти час, щоб із міста встигли евакуювати цінне обладнання заводу та спеціалістів, підірвати шахти. Але зупинити наступ вермахту без забезпечення зброєю оборонці вже не могли. Тому Кривий Ріг, окупація якого почалася 14 серпня 1941 року, перейшов під владу нацистів. Як, власне, і всі інші міста та села України.
Джерела:
- https://library.kr.ua/wp-content/elib/shevchenkob/userpni1941.pdf
- https://krivrog.com/krivij-rig-u-roki-vijni-promislovist-na-sluzhbi-frontu
- https://history.1kr.ua/publication/485
- https://web.archive.org/web/20150602053204if_/http:/knu.edu.ua/uploads/files/gazeta/February_2%202015.pdf
- https://library.kr.ua/wp-content/elib/krayvisnyk/krayvisnykII_2014.pdf
- https://www.nytimes.com/1941/08/17/archives/nazis-hail-seizure-of-iron-ore-region-view-capture-of-krivoy-rog-as.html
- https://vesti.dp.ua/na-dnipropetrovshhini-istoriki-vidali-unikalnu-knigu-foto/
- https://www.youtube.com/watch?v=TsLefGUYqVQ