Концентраційний табір – це місце ізоляції цивільного населення у мирний чи воєнний час урядом, який розглядав окремих осіб чи групи населення як політично небезпечний елемент. Крім позбавлення волі, у концентраційних таборах передбачалася примусова праця. Був такий табір і на території Кривого Рогу. Далі на kryvyi-rih-yes.com.ua.
Концентраційний табори на території України
Концентраційні табори з’явилися в Україні у період економічної кризи у 1920-х роках. Цей період в українській історії відомий як “Нова економічна політика” (НЕП). Вона була реалізована радянським урядом у 1921 році, у відповідь на економічну кризу та голод у країні.
Концентраційні табори в Україні були організовані у великих містах та районах з великою кількістю безробітних та бідних людей. Табори надавали безробітним людям безкоштовне житло, харчування, одяг та деякі послуги, такі як медична допомога. У таборах також проводилися різноманітні заходи та заняття, щоб допомогти людям знайти роботу та навчатися нових навичок.
Проте умови життя в концентраційних таборах в Україні були далеко не ідеальними. Люди жили в тісному і дешевому житлі, часто без належної санітарної обробки. Харчування було недостатнім і часто низької якості, що призводило до захворювань та виснаження. Люди також страждали від дискримінації та низької оплати праці, коли вони влаштовувалися на роботу поза таборами.
Концентраційні табори існували в Україні до кінця 1930-х років, коли радянський уряд почав проводити колективізацію та індустріалізацію в країні. В результаті концентраційні табори були закриті, а економічна ситуація в Україні почала покращуватись.
Концентраційний табір у Кривому Розі
Виходячи з деяких документів, концентраційний табір Кривого Рогу можливо був створений в 1920 році. Він знаходився неподалік села Мусіївка. Здебільшого у першій половині 1920-х років у криворізькому таборі перебували учасники визвольної боротьби. Були також члени різних політичних партій. Станом на 1925 кількість ув’язнених у концентраційному таборі досягла 500 осіб.
Згодом концентраційний табір отримав назву – “Виправно-трудова колонія № 5”. Тут регулярно проводилося помилування за незначні провини. Здебільшого амністію було присвячено річниці Жовтневої революції. Таким чином, восени 1926 року з колонії було випущено 61 особу. У 1927 році – 156 осіб. Крім цього, 1927 року на честь річниці Жовтневої революції в колонії №5 було звільнено від обов’язкових примусових робіт близько 600 осіб.
Також у 1925 році концентраційний табір Кривого Рогу був частково електрифікований. Тут було кілька майстерень, у яких виготовляли різну продукцію – від меблів до різних столярних виробів. Також у майстернях здійснювався ремонт різного інвентарю та проводилися слюсарні роботи.
Крім цього, у концентраційному таборі Кривого Рогу для полонених працювало радіо, а щотижня для них показували кіно. За табору також діяв гурток художньої самодіяльності, члени якого ставили невеликі спектаклі.
Наприкінці 1920-х роках було створено спеціальний комітет, який допомагав усім звільненим у подальшому працевлаштуванні та матеріальній допомозі під час пошуку роботи.
У 1929 році, в період коли почалося згортання “Нової економічної політики” та почалося масове поширення колективізації, у криворізькому таборі значно збільшився потік ув’язнених. Здебільшого, серед ув’язнених були: “кулаки” і селяни, які не виконували план хлібозаготівель.
Також наприкінці 1920-х років колонію було значно розширено. З’явилася молочна ферма. А загальна площа земельних угідь колонії становила 827 гектарів.
Коли у 1933 році розпочалося активне будівництво Карачунівського водосховища, концентраційний табір було переведено в інше місце. Земля, на якій раніше розташовувався табір, згодом пішла під води Карачунівського водосховища.
Нове місце концентраційного табору розташовувалося неподалік будівельного майданчика Криворізького металургійного заводу. З початку 1930-х років табір був перейменований на будівельну колонію.
Табір проіснував до 1941 року. За цей період через колонію пройшло близько 9 тисяч людей, термін ув’язнення яких перевищував три роки. Під час будівництва металургійного заводу в колонії було близько 12 тисяч людей.
Матеріали статті були підготовлені на основі даних, взятих з “Історичної енциклопедії Криворіжжя”.