Від Січі до міста: військові форпости та козацькі традиції оборони Криворіжжя у XVIII столітті

Кривий Ріг має козацьку історію, яка почалася задовго до промислового розвитку міста. У XVII–XVIII століттях на цих землях стояли зимівники та курені, частина територій входила до Запорозьких Вольностей під керуванням Війська Запорозького Низового. Розташування між річками Інгулець і Саксагань мало ще й військове значення: через край проходили шляхи до Криму та Чорноморського узбережжя. Тому козацькі поселення були пов’язані не лише з господарством, а й з обороною степового прикордоння. Серед козацьких загонів найвідомішою стала Інгульська паланка Війська Запорозького Низового. Далі на kryvyi-rih-yes.

Козацький степ: як з’явилися перші поселення Криворіжжя?

Одними з найпростіших козацьких осель у степу були бурдюги – прості землянки: стіни з хмизу, обмазані землею або глиною, змішаною з гноєм. Вони давали можливість скромно господарювати далеко від великих поселень. У таких помешканнях зберігали зброю та ікони, а двері навіть не замикали, щоб будь-який мандрівник міг зайти, поїсти та відпочити.

Пізніше з’явилися зимівники, кожен з яких складався з 2-3 хат. Житло робили з колод або хмизу, обмазаних глиною, а двір огороджували тином. Поруч розташовували стайні, сараї, комори, льохи, іноді навіть млини. Господарство забезпечувало сіном, худобою, продуктами. Такі оселі рідко належали одному господарю, частіше зимівник облаштовували кілька козаків. Вони опікувалися землеробством, скотарством, мисливством, рибальством, бджільництвом і дрібною торгівлею. Значну частину здобичі та врожаю відправляли на Запорізьку Січ.

Козацтво на прикордонні

У 1734 році запорожці повернулися на землі Війська Запорозького під російським протекторатом і заснували Нову Січ. Разом із відновленням сформувався інший паланковий поділ – території розмежували між окремими адміністративно-військовими паланками. Криворіжжя опинилося всередині цієї системи, де керування територією було тісно пов’язане з обороною.

Основна частина краю вздовж лівого берега Інгульця входила до складу Інгульської паланки. Серед її поселень згадувався і Кривий Ріг. Частина земель належала до сусідньої Бугогардівської паланки, тому територія сучасного Криворіжжя була пов’язана одразу з кількома ділянками запорізького прикордоння. 

Важливість цього краю визначали не тільки поселення, а й шляхи, які проходили через степ:

• Кизикерменський;
• Муравський;
• Чорний, або Шпаків;
• Крюківський;
• Коржів;
• Саксаганський.

Ці дороги вели до Криму, Очакова та Чорноморського узбережжя. Для козаків це означало – постійний контроль за мандрівниками та готовність до ворожих нападів. Поступово економічні поселення почали вбудовуватися у військову систему, яка розтягнулася від Січі до прикордонних шляхів.

Зимівники Криворіжжя: мапа козацьких поселень

Найвідоміший переказ про створення Кривого Рогу стосується місця, де Саксагань впадає в Інгулець, утворюючи річковий ріг. А ще є легенда про зимівник кульгавого козака Івана Рога, якого називали кривим. Окремо історичні джерела згадують Івана Ждана-Рога – кошового отамана Чортомлицької Січі у 1660–1670-х роках. Але ототожнювати його з легендарним козаком Рогом науковці не стали через відсутність документальних підтверджень такої версії.

А от згадок про козацькі поселення на Криворіжжі вистачає, їх фіксують праці Дмитра Яворницького та численні краєзнавчі матеріали. Про місця, де оселялися козаки, говорять самі назви селищ:

• Зелене;
• Веселі Терни;
• Вечірній Кут;
• Карачуни;
• Шестерня;
• Тернівка.

В цілому у XVIII столітті вздовж річки Інгулець налічувалося 11 зимівників, 4 курені та 1 оселя для кордонних військових команд. У селищі Зеленому церква існувала вже у 1750–1755 роках, а храм тоді зводили за потребою та можливостями тільки великої громади. Веселі Терни у середині XVIII століття пов’язували із зимівником Петра Литвинка, а у 1761–1775 роках цю місцевість називали Григорівськими Тернами – за Григорієм Шрамом. 

Ці дані важливі для історії Кривого Рогу не лише як перелік старих назв. Вони свідчать, що колись тут стояли сильні козацькі поселення для освоєння територій та контролю за прикордонним степом.

Військові команди Криворіжжя: основи оборони 

У 1761 році в історичних документах вже згадується поселення Кривий Ріг, де була дерев’яна церква святого Миколая. У 1762 році дослідник Андрєєв записав відомості про козака Богацького з Дерев’янківського куреня, який перебував у тому зимівнику. 

Відомо, що у січні 1769 року біля тодішнього поселення Кривий Ріг розташовувалася військова команда полковника Скидана. Її присутність зафіксована у записі від 9 січня, де вказується причина розміщення козаків – для “предосторожности от неприятельскаго татарскаго нападенія”. 

Зима 1768–1769 років показала, наскільки важливими для війська були місцеві запаси. Через нестачу сіна для коней Скидан мусив розподілити частину загону між зимівниками вздовж Саксагані та Базавлуку. 

Ставка Коша та козацькі укріплення навколо Кривого Рогу

У 1770–1771 роках у містечку Кривий Ріг розташовувалася Ставка Коша Запорозької Січі. Для історії міста це один із найважливіших фактів XVIII століття, який відзначили у 2015 році криворізькі краєзнавці Олександр Мельник та Ірина Стеблина у своєму дослідженні “Про літочислення Кривого Рогу”.

Сліди козацьких укріплень у різні часи знаходили науковці біля кургану Царьова Могила. А козацькі фортифікації в урочищі “Дубова Балка” досліджував сам засновник промислового видобутку криворізьких залізних руд, дослідник-археолог Олександр Поль. Він називав ці пости складником потужної\ системи оборони. 

Козаки зводили тоді:

• редути;
• бекети;
• сигнальні споруди. 

Ще степ постійно контролювали козацькі роз’їзди, щоб не проскочили татарські загони. Якщо помічали небезпеку, одразу подавали сигнал, щоб швидко підняти містян на захист.

Інгульська паланка: рибальство, гайдамаки та контроль прикордоння

Інгульська паланка на Криворіжжі була однією з найменш заселених через близькість до турецько-татарського кордону. Головним джерелом прибутків козаків було рибальство в Інгулецькому лимані та притоках, мисливство, бортництво і збір “мостового” – плати за перевезення через річку.

Козаки Інгульської паланки разом із сусідами з Бугогардівської активно підтримували гайдамацький рух, надаючи повстанцям притулок і допомогу. Найвідоміші паланкові полковники: 

• Опанас Недоїд; 
• Марко Великий; 
• Дмитро Стягайло;
• Лаврін Томара.

Вони забезпечували контроль за шляхами та зимівниками до ліквідації Нової Січі у 1775 році. Після цього землі паланки увійшли до Інгульського (згодом Криворізького) повіту.

Останній наказ Калнишевського: створення поштової станції

27 квітня (8 травня за новим стилем) 1775 року останній кошовий отаман Петро Калнишевський за наказом фельдмаршала Петра Рум’янцева-Задунайського розпорядився встановити поштову станцію “на Саксагані у Кривому Розі”. Службу там несли 5 козаків, серед яких був писар Феодосій Кудлик. Про це розпорядження йдеться у “Розписі заснованих поштових станцій по річці Інгулець від Кременчука до Херсона”.

Лише через кілька тижнів після появи цього наказу Запорізьку Січ зруйнували, Калнишевського заарештували та заслали на Соловки. Землі Вольностей увійшли до імперської адміністративної системи. Проте козацькі зимівники не зникли, а стали основою майбутніх селищ. 

Від козацького зимівника до промислового центру

У 1829 році поселення Кривий Ріг перетворили на військове, там розмістили частини Бузького уланського полку. А містян віком від 18 до 45 років зарахували до резерву. Так військовий характер регіону, закладений ще за часів паланок і зимівників, поступово сформувався до середини XIX століття.

Саме ця спадкоємність збереглася в історії Криворіжжя. Зимівники Андрія Ляха, Петра Литвинка, Григорія Шрама, команди полковника Скидана та старшини Носаня, ставка Коша біля Царьової Могили, розпорядження останнього кошового Петра Калнишевського, фортифікації у Дубовій Балці – все це створювало потужну мережу захисту на прикордонні. Козацькі традиції оборони сформували характер краю задовго до того, як там з’явилися перші рудні й заводи. 

Ця спадкоємність яскраво проявилася у 1990-х роках, коли Україна отримала незалежність, і почали відроджуватися осередки козацтва. Серед них – і Інгульська паланка Війська Запорозького Низового у Кривому Розі. І не менше проявилася під час російсько-української війни, коли Кривбас став прифронтовим містом. Надійна допомога тилу та загони добровольців у перші дні нападу – це можна назвати найяскравішим підтвердженням того, що Криворіжжя було й залишається потужним форпостом на захисті України.

Джерела:

1. https://www.historians.in.ua/index.php/en/doslidzhennya/2865-denis-shatalov-misto-krivogo-roga-kozatskij-mif-na-lokalnomu-rivni-krivorizkij-vipadok
2. https://www.historians.in.ua/index.php/en/doslidzhennya/2872-denis-shatalov-misto-krivogo-roga-kozatskij-mif-na-lokalnomu-rivni-krivorizkij-vipadok-chastina-2
3. https://nasplib.isofts.kiev.ua/server/api/core/bitstreams/8563883e-c008-46da-9fd4-cf5d303aba99/content
4. https://www.0564.ua/news/4111885/sogodni-vidznacaut-251-su-ricnicu-zasnuvanna-postovoi-stancii-bila-kozackogo-zimivnika-krivij-rig
5. https://www.dnipro.libr.dp.ua/Kryvyy_Rih
6. https://artkavun.kherson.ua/ingulska_palanka.htm