Революція гідності — це ідейна боротьба, яка продовжується через рішучі дії людей, готових відстоювати своє право на свободу, гідність та незалежність. Хоча вона розпочалася як протест проти корупції та відмови влади від європейської інтеграції, Революція Гідності вийшла на новий рівень, коли виникло питання національної ідентичності та національної безпеки в умовах агресії з боку Росії. Далі на kryvyi-rih-yes.
Протягом останніх років Революція гідності трансформувалася в постійну боротьбу за модернізацію держави, демократичні зміни, незалежність від зовнішнього впливу та за те, щоб Україна залишалася частиною європейської спільноти.
Євромайдан залишився в історії України як символ жертовності, патріотизму та героїзму. Він вкотре довів, що в найскладніші та найвизначніші моменти нашої історії завжди з’являються герої, готові віддати своє життя за майбутнє України як незалежної та демократичної держави.
Євромайдан
Євромайдан став однією з ключових подій в історії сучасної України. Все почалося як мирний протест восени 2013 року у відповідь на рішення тодішньої влади відмовитися від підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом, але швидко переросла у масштабний загальнонаціональний рух.
21 листопада 2013 року уряд на чолі з Миколою Азаровим оголосив про припинення підготовки до підписання угоди про асоціацію з ЄС. Це відбулося на тлі публічних заяв президента Віктора Януковича у Відні, де він запевнив, що євроінтеграційний курс країни залишається незмінним.
Того ж дня на Майдані Незалежності у Києві почали збиратися перші протестувальники, серед яких були студенти, активісти та журналісти. Вони принесли українські та європейські прапори. Водночас до столиці почали стягувати підрозділи «Беркуту», жорстокі дії яких згодом призвели до радикалізації протестів.
Вже 1 грудня демонстранти зайняли Майдан Незалежності, перетворивши його на центр безперервного опору. Головними вимогами протестів стали відставка уряду та проведення дострокових виборів. У цей же день біля Адміністрації Президента України сталися сутички між активістами та силовиками.
У Кривому Розі в ці дні також відбувалися акції протесту. Головною локацією протестувальників стало кільце 95-го кварталу, де активісти збиралися на мітинги та висловлювали підтримку Євромайдану.
11 грудня надійшла інформація про можливий силовий розгін протестувальників. У відповідь учасники протесту почали зміцнювати барикади. У ніч на 12 грудня силовики зробили спробу штурму, але протестувальники втримали позицію.
16 січня 2014 року Верховна Рада ухвалила низку репресивних законів, які обмежували права і свободи громадян. Це лише посилило громадське обурення та спричинило нову хвилю протистояння.
18 лютого у Києві був повністю зупинений рух метро, а силові структури висунули мітингувальникам вимогу припинити опір. Ввечері було оголошено про початок антитерористичної операції, і силовики, використовуючи бронетехніку, почали штурм Майдану. Попри це, люди масово прибули на площу, аби підтримати протест.
Серед учасників Революції гідності були й мешканці Кривого Рогу. Відомо, що десятки активістів вирушили до Києва, щоб взяти участь у протестах, а у місті продовжували діяти осередки підтримки Майдану.
У ніч із 18 на 19 лютого Будинок профспілок, який використовувався як штаб протестувальників, загорівся під час штурму. Тоді на Майдані тривали запеклі зіткнення.
Найкривавішим днем Революції стало 20 лютого, коли правоохоронці відкрили вогонь по протестувальниках, використовуючи бойові патрони. Внаслідок цього загинули 48 мирних демонстрантів та четверо правоохоронців.
Загалом під час Революції гідності було поранено близько 2500 осіб, а 104 протестувальники загинули, більшість із них — у лютому 2014 року. Полеглих учасників протестів увіковічили під назвою Небесної Сотні.
Події Майдану знайшли відгук і в інших містах України, зокрема у Кривому Розі, де відбувалися мітинги та акції на підтримку євроінтеграції. Мешканці міста виходили на вулиці, аби висловити своє прагнення до європейських цінностей, свободи та демократії.
Ця боротьба тривала кілька місяців і стала справжнім пробудженням українського народу, його прагнення свободи та захисту людської гідності.
Репресії та тиск з боку влади, спроби обмежити свободу слова й запровадити цензуру навпаки стали потужним стимулом для об’єднання опозиційних політиків, громадських діячів, журналістів і звичайних небайдужих людей. Усі, хто не хотів миритися з поступовим згортанням демократичних свобод і мовчки спостерігати за встановленням авторитарного режиму, згуртувалися у спільній боротьбі.
Небесна сотня: Кривий Ріг пам’ятає
20 лютого в Україні відзначають день пам’яті Героїв Небесної Сотні. Серед загиблих були люди з різних регіонів країни, зокрема й Дніпропетровську область, до якої належить Кривий Ріг. Місто також втратило своїх мешканців, які поїхали на Майдан і не повернулися додому. Пам’ять про них увічнена у назвах вулиць, меморіалах, а також у серцях містян.
Небесною Сотнею називають тих, хто загинув під час Революції гідності. До її лав увійшли 107 осіб, які відрізнялися за віком, статтю, рівнем освіти та походженням, були як з України, так і з-за кордону. Серед них були як успішні бізнесмени, так і пенсіонери. Найстаршому з них, Івану Наконечному, було 82 роки, а наймолодшому, Назарієві Войтовичу, лише 17.
Перший із Героїв Небесної Сотні, Павло Мазуренко, загинув 22 грудня 2013 року від тілесних ушкоджень, завданих невідомими особами у формі спецпризначенців. Останній з Героїв, Віктор Орленко, помер 3 червня 2015 року через ускладнення після вогнепального поранення, яке він отримав під час штурму Майдану силовиками 18 лютого 2014 року.
У 2025 році у Кривому Розі відкрили меморіальну дошку на честь загиблих героїв, а на головній площі міста встановлено пам’ятний знак на честь Небесної Сотні. Біля нього щороку відбуваються заходи, де містяни вшановують пам’ять загиблих. У школах міста проводяться тематичні уроки, де учням розповідають про подвиг протестувальників, серед яких були й мешканці їхнього міста.
Назва «Небесна Сотня» була обрана за зразком структурних підрозділів Самооборони Майдану — сотень. Вперше вона прозвучала під час прощання із загиблими на майдані Незалежності в Києві 21 лютого 2014 року.
Анексія Криму та окупація Донбасу
Анексія Криму Росією відбулася у лютому 2014 року після політичної кризи в Україні та втечі президента Януковича. Росія почала вводити свої війська до Криму під виглядом «зелених чоловічків», захопивши адміністративні будівлі у Сімферополі. 1 березня 2014 року Державна Дума Росії ухвалила рішення про введення військ для «захисту російськомовного населення», що призвело до фактичного контролю Росії над Кримом. Після проведеного під її контролем «референдуму» Росія анексувала півострів, але міжнародне товариство, зокрема Україна та ООН, не визнали його легітимність.
Відповідно, США та ЄС запровадили санкції проти Росії, що призвели до серйозних політичних та економічних наслідків. Це також стало однією з причин ескалації конфлікту на Донбасі.
У відповідь на ці події у Кривому Розі відбулися мітинги на підтримку територіальної цілісності України. Біля будівлі міськради та на центральних площах містяни виходили з українськими прапорами, висловлюючи протест проти окупації. У місті було створено волонтерські ініціативи, які почали допомагати військовим та переселенцям із Криму.
Особливу роль відіграли криворізькі добровольці, які після початку бойових дій на Донбасі пішли захищати країну. Серед них було багато ветеранів Майдану, які після протестів вирішили взяти до рук зброю. Деякі з них загинули в боях за незалежність України, але їхні імена назавжди залишаться в історії міста.
Окупація Донбасу Росією розпочалася у 2014 році після анексії Криму. Проросійські протести на сході України, підтримані Москвою, переросли в озброєні конфлікти.
У квітні 2014 року були проголошені «ДНР» та «ЛНР», які не визнала жодна країна світу. Росія активно підтримувала ці утворення, надаючи зброю, фінансування та навіть вводячи свої війська під виглядом «добровольців». Це спричинило серйозні бойові дії, значні руйнування та численні жертви. Конфлікт на Донбасі переріс у затяжну війну, яка триває у 2025 році, а Україна продовжує вимагати відновлення своєї територіальної цілісності.
Анексія Криму Росією у 2014 році та розпалювання війни на Донбасі стали наслідком Революції гідності. З перших днів агресії чимало мешканців Кривого Рогу стали на захист України — як на Донбасі, так і в лавах ЗСУ та добровольчих батальйонах.
Вторгнення Росії 2022
24 лютого 2025 року виповнилося 1097 днів з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Цей напад став вершиною агресії, яку Москва розпочала проти України ще 9 років тому з анексії Криму у 2014 році.
24 лютого 2022 року, рівно через вісім років після початку агресії Росії в Україні з окупацією Криму, почалося повномасштабне вторгнення Російської Федерації. О 4:50 ранку Володимир Путін оголосив про початок «спеціальної військової операції», яку назвав захистом людей, котрі нібито зазнають геноциду з боку українського уряду.
Вже о пів на четверту ранку перші російські диверсійно-розвідувальні групи намагалися проникнути на територію України, вступивши в бій з українськими прикордонниками. Потім розпочались активні бойові дії за участі регулярних підрозділів російської армії, зокрема на кордоні з Кримом та у східних регіонах.
З перших годин війни під ударами ворога опинився й Кривий Ріг — місто, що є одним із ключових промислових центрів України. Російські ракети вразили об’єкти критичної інфраструктури у місті, завдавши значних руйнувань. Ворог намагався просуватися у напрямку Кривого Рогу з боку Херсонської області, проте завдяки героїчному опору українських військових та тероборони плани агресора зазнали краху.
У відповідь на агресію Україна закрила повітряний простір для цивільних авіаперевезень. Ракетні обстріли по містах та військових об’єктах стали одним із найбільших за кількістю ракетних ударів – не менше 67 одиниць, спричинивши значні руйнування, зокрема у Кривому Розі.
Місто стало одним із центрів гуманітарного спротиву: тут розгорнули масштабну допомогу переселенцям, які рятувалися від бойових дій із Херсонщини, Донеччини, Луганщини та інших регіонів. Місто прийняло тисячі людей, організувавши центри допомоги, розміщення та підтримки.
У місті активно працювали волонтерські центри, які допомагали як військовим, так і цивільним. Зокрема, у Кривому Розі розгорнули виробництво бронежилетів, тактичного спорядження та навіть саморобних безпілотників для ЗСУ.
Криворіжці масово вступали до лав Збройних Сил України, Національної гвардії, ТРО, ставали волонтерами. Саме ж місто перетворилося на укріплену фортецю, яка готувалася до можливого наступу ворога.
Військова агресія Росії стала не лише порушенням міжнародного права, а й серйозною загрозою для глобальної безпеки. Україна, продовжуючи боротьбу за свою незалежність та територіальну цілісність, отримала підтримку від міжнародної спільноти, але жахливі наслідки цієї війни будуть відчуватися ще довго.
Джерела:
- https://glavcom.ua/amp/country/incidents/den-jakij-rozdiliv-zhittja-ukrajintsiv-na-do-ta-pislja-khronolohija-24-ljutoho-2022-roku-987250.html
- https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2015/02/150205_donbas_ato_total_summary_vc
- https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lyutyy/20/den-geroyiv-nebesnoyi-sotni
- https://www.radiosvoboda.org/amp/maydan-rozstrily-nebesna-sotnya/32278437.html
- https://ua.krymr.com/a/ukraina-ce-evropa-euromaidan-timeline/29615328.html
- https://uinp.gov.ua/aktualni-temy/den-pamyati-geroyiv-nebesnoyi-sotni-20-lyutogo