Вперше Леонід Федоров зайняв високу посаду голови Криворізького міського виконкому у 1939 році. Перед початком Другої Світової війни йому вдалося досить добре розвинути промисловість у місті. Тоді Кривий Ріг по праву став вважатися промисловим центром України. Крім промисловості, Федоров також займався активним розвиток культурного життя міста – будівництвом нових палацом культури та іншого. А влітку 1941 року, коли німецькі війська практично дійшли до Кривого Рогу, йому довелося керувати евакуацією з Кривого Рогу. З міста евакуювали людей, гірничу техніку та інше. Евакуювався до західної частини СРСР подалі від лінії фронту і сам голова Криворізького міського виконкому Леонід Федоров. Далі на kryvyi-rih-yes.com.ua.
Наслідки Другої Світової війни: місто в руїнах
Коли в лютому 1944 року місто Кривий Ріг було звільнено від німецьких загарбників, війська СРСР, які звільняли місто, були шоковані побаченим. Кривий Ріг – місто, яке до війни було великим металургійним центром України, повністю лежало в руїнах. Але зруйновані були не тільки гірські та металургійні підприємства, німці при відступі хотіли буквально стерти Кривий Ріг з лиця землі. Вони підпалили два міські інститути – педагогічний та гірничий, спалили міський театр, підривали житлові будинки, школи та місцеві лікарні. Все місто при звільненні лежало в руїнах, Кривий Ріг в 1944 році був буквально зруйнований вщент.
Для відновлення Кривого Рогу у 1944 році одразу після його звільнення від німецької окупації до міста повернувся довоєнний голова Криворізького міського виконкому. Леонід Федоров не розгубився і розпочав активне відновлення промислового центру України. До того ж велике значення та підтримку відновлення Криворізького залізорудного басейну надавав уряд СРСР.
Відновлення промислового центру України
Леонід Федоров ніколи не був кабінетним працівником. Він завжди особисто цікавився та перевіряв усі процеси відновлення міста. Федоров спускався до шахти з усіма працівниками, щодня об’їжджав безліч міських підприємств, на яких йшли відновлювальні роботи та постачав будівельним бригадам всі необхідні матеріали. Він знав на ім’я не лише керівників усіх будівельних бригад, а й їхніх працівників та простих криворіжців. З ініціативи Леоніда Федорова у Криворізькому міському виконкомі було заведено “Книгу трудової слави” до якої вносили не лише підприємства, а й імена видатних працівників та відновлювачів Криворіжжя.
Культурне життя Криворіжжя також після звільнення міста поступово налагоджувалося. Кінотеатри та театри за довгий час знову відчинили свої двері мешканцям міста.
Кривий Ріг після руйнівної війни поступово оживав. Відновлювалася та розвивалася міська інфраструктура, а також нарівні з гірськими та металургійними підприємствами відновлювалися житлові будинки, школи та медичні установи. Незважаючи на те, що німецькі окупанти залишили по собі суцільну розруху, місто поступово,не швидкими темпами, але вдавалося відновлювати. Також і самі люди поступово поверталися до довоєнного життя. Але при цьому слід війни назавжди залишився у їхній свідомості та на їхній психіці.
Внесок Леоніда Федорова у післявоєнне відновлення Криворіжжя просто неможливо оцінити. За період головування він залишив помітний і дуже значний слід. Федоров пробув посаді голови Криворізького міського виконкому до 1946 року. Два роки він працював невпинно, щоб життя у зруйнованому німцями місті знову було можливе і щоб Кривий Ріг знову став промисловим центром України.
Матеріали статті були підготовлені на основі проекту Ольги Чистякової “Криворізькі глави”.