Під час війни ми спостерігаємо таке явище, як мобілізація. У будь-якому разі (для захисту чи нападу) необхідні люди, які б змогли виконувати накази та рушати в бій. Під час Другої світової війни спостерігалася колосальна кількість втрат. Особливо у Радянському Союзі люди на фронт потрібні були весь час. Туди йшли не тільки добре навчені військові, але й лікарі та інші медичні працівники, кухарі, водії, перекладачі та інженери. Можна сказати, що будь-яка професія могла стати в нагоді. Хтось відправився на території бойових дій за власним бажанням у перших рядах, а деякі приєдналися вже трохи згодом. Швидкими темпами відбувався такий процес і в Кривому Розі та регіоні. Далі на kryvyi-rih-yes.
Загальний мобілізаційний процес
Інформацію про початок війни люди дізналися не тільки за допомогою оголошень по радіо та масових мітингів, але й разом з глобальною мобілізацією. У той час можна було спостерігати за чергами біля військкоматів, проводами та записами добровольців. Безпосередній мобілізаційний процес в подібних установах Дзержинського, Центрально-міського та Покровського районів розпочали 23 червня. Потрібно було якнайшвидше опрацювати документи величезної кількості людей, тому призовні пункти були розміщені на території деяких заводів та у приміщеннях комітетів комсомолу. У перші дні війни Кривий Ріг виконував плани призову повністю. Когось відправляли одразу для поповнення фронтових підрозділів, а декого оформлювали до резервних з’єднань.
10 серпня 1941 року за наказом №452-сс на території Дніпропетровської області призову підлягали військовозобов’язані запасу 37-51-річного віку, а також достроково повинні були бути мобілізовані 18-річні призовники. Мабуть, це був один з найскладніших етапів для Криворіжжя, адже на території району не тільки точилися бої, але й діяли дострокові призови населення. Тоді постало питання швидкого поповнення дивізій. Втрати були величезними і часу на ретельну підготовку та роздуми не було. Кавалерійські та стрілецькі дивізії Південного фронту потребували нових солдатів щоденно, почало не вистачати і професійного командування. Ситуація вимагала дуже активних рішень, тому іноді командири змушені були вступати в бій з членами з’єднань, яких тільки день тому призвали до військкомату. Такі призови були спрямовані й на те, щоб не полишати людей, здатних захищати рідну землю у руках фашистів. Адже лінія фронту змінювалася кожної години і безліч мешканців міста залишилися на окупованих територіях. Не усі військовозобов’язані встигли долучитися до лав діючої армії, навіть деякі з воїнів запасу на початку мобілізації отримали «білий квиток» за станом здоров’я. Таких у місті залишилося близько п’яти тисяч.
Слід зазначити і той факт, що з початком війни на усій території України було введено воєнний стан. Це означало, що військовим радам фронтів, військових округів, армій належали функції державної ради в сфері оборони. Фактично відбувся частковий перерозподіл влади. Командування армією мали право визначати першочерговість завдань, які були пов’язані з обороною Батьківщини та залучати до їх виконання цивільне населення. У свою чергу усі органи влади, громадські заклади, підприємства та організації повинні були за потреби надавати допомогу воєнному командуванню.
Загальний стан призовників
Активну участь у мобілізаційній кампанії брали комсомольські та партійні організації міста. Не дивлячись на те, що велася активна патріотична політика, під час наближення лінії фронту до кордонів Дніпропетровської області були зафіксовані випадки ухилення від призову. Тоді багато мешканців зіткнулися з реальним страхом та панікою. Німецькі війська просувалися дуже швидко, разом з тим відбувалася і ще одна низка подій: люди побачили величезну кількість поранених у шпиталях, все частіше отримували похоронки та спостерігали за тим, як покидали Кривий Ріг представники влади з родинами. Усе це серйозно впливало на загальний настрій народу та готовність військових об’єднань. Але у багатьох просто не було іншого вибору, залишалося тільки брати до рук зброю або допомагати вигнати ворога якимись іншими способами.
Фото: Вікіпедія
Військові, що першими стали на захист країни та міста
Уже вранці 22 червня 1941 року 41-ша Криворізька стрілецька дивізія, що розташовувалася у Рава-Руському районі Львівської області (нині Жовківський район) однією з перших вступила в бій. До її складу входили переважно вихідці з Кривого Рогу. З 22 по 26 червня саме ці воїни разом з бійцями 91-го прикордонного загону вели запеклі бої заради оборони. Але згодом надійшла інформація про трагічну долю дивізії та її учасників. На жаль, окупаційна армія змогла швидко подолати усі перепони і перейти до подальшого наступу. У той час про готовність захищати Батьківщину повідомили і члени 7-го армійського корпусу, підрозділи якого були розміщені в районі Гданцівки. Під час проведення мітингу вони твердо заявили, що переможуть та виженуть ворога за короткий період часу. Запальний настрій мали також бійці 131-го винищувального авіаційного полку. Підтримали їх воїни 295-ї авіаційної бази, що розташовувалася на Криворіжжі. Усі вони демонстрували стовідсоткову готовність для знищення ворога.
Відважні добровольці
Шалене підвищення патріотичного настрою та готовності до бойових дій було помічено саме на початку війни. Тоді люди стояли біля військкоматів днями і більшість з них були добровольцями. Цікавим є той факт, що багато хто з них мав «бронь» і вони не підлягали першочерговій мобілізації. Так як Кривий Ріг – промислове місто, то і рух добровольців був відповідний. Найбільшу частку бажаючих зафіксували серед гірників. При чому були присутні як кваліфіковані робітники , так і працівники, що мали професію інженерів. Також було зареєстровано велику кількість залізничників та металургів.
Зустрічалися, на перший погляд, безглузді вчинки, коли людина настільки була патріотично налаштована, що буквально хапалася за зброю. Одним з таких стало рішення машиніста підйомної машини шахти імені Орджонікідзе Вієнка. Він заявив, що хоче добровільно вступити до лав армії разом з трьома синами. На той момент самому робітнику був 51 рік і він наполегливо жадав захищати рідну землю від агресора.
Найбільша частка добровольців відправлялася на фронт шляхом комсомольських та партійних мобілізацій. Більш того у зону проведення бойових дій у 1941 році пішли не менше 50 відсотків членів Криворізької партійної організації. Такий рух активно підтримували молодь та комсомольці. Особливо це стосувалося студентів педагогічного та гірничорудного інститутів. Вражають і вчинки молодих дівчат, які у свої юні роки вирішили допомогти в боротьбі з ворогом. Подібні представниці у 17-18 років закінчували курси медичної допомоги та відправлялися на території, де велися запеклі бої. Важко уявити, що їм довелося пережити та скільки кривавих подій побачити. Молоді, недосвідчені медсестри інколи чинили справжні звершення, не гірші від тих, що робили військові. Їх прагнення до визволення Батьківщини виявилося більшим за це все.