Друга світова війна забрала життя багатьох людей. У представників влади були свої наміри та вигода у цій війні, але ми повинні пам’ятати про людей, які загинули заради майбутнього своїх нащадків. Вони щиро вірили у перемогу та не могли допустити ситуацію, за якої б їх співгромадяни перетворилися на робочу силу. Майже кожен тогочасний криворіжець допомагав знищувати окупантів своїми силами. Далеко не всі змогли долучитися до лав армії, адже німці швидко захоплювали населені пункти. Опинившись в окупації велика кількість мешканців створювали підпільні організації або долучалися до партизанського руху. Одним з таких став і командир Широківського партизанського загону Георгій Сєднєв. Далі на kryvyi-rih-yes.
Дитинство, Перша світова війна, шлях учителя та плани на майбутнє…
Народився Георгій Максимович Сєднєв 22 квітня 1904 року у селі Троїцьке (Миколаївської області). Сім’я була багатодітною і батько не міг забезпечити дітей освітою. І не дивлячись на те, що Георгій у майбутньому став вчителем за професією, до 1914 року він не вмів навіть читати і писати. Значні зміни у житті хлопця відбулися у період Першої світової війни. Тоді в селі розмістився російський гарнізон. Протягом 1914-1915 рр. один із солдатів допомагав юному хлопчині отримувати навички письма та читання. А в 1917 році у селі побудували школу, в якій згодом навчався Георгій. Після закінчення трьох класів школи він змушений був працювати, тому що потрібно було годувати молодших братів та сестер.
Довгі роки, що майбутній партизан присвячував самоосвіті пізніше дали результати. У 1921 році йому вдалося вступити до комсомолу. В 1928 його відправили до Ленінграду в Педагогічний інститут. Через чотири роки Георгій закінчив інститут та став вчителем. Але в 1937 році йому довелося пережити перше у своєму житті горе. Тоді розстріляли рідного брата Кирила, його було заарештовано за сфабрикованими звинуваченнями. Георгій тоді вперше побачив справжнє обличчя радянської влади. Приблизно у 1940 році за станом здоров’я разом із дружиною переїхав у Криворізький район, на рудник Інгулець. І можливо він би так і прожив свою вчительську долю, викладаючи в Інгулецькому професійно-технічному училищі №7, якби не трапилася чергова війна. Про це повідомляє Вікіпедія
Діяльність Широківсько-Володимирського партизанського з’єднання
Під час початку Другої світової війни люди були налаштовані досить патріотично та впевнено наголошували на готовності до боротьби. Але перший місяць показав, що Червона армія не може утримувати просування окупантів, тому населення Дніпропетровської області почало готуватися до оборони. Усі були залучені до копання окопів, протитанкових ровів та бліндажів. В облаштуванні таких укріплень брала участь і молодь училища, в якому працював Георгій. Проте наприкінці літа училище було евакуйоване на Урал. Серед тих, хто побажав залишитися був і Сєднєв. Їм разом з дружиною було наказано діяти в тилу ворога та усіма силами підривати його діяльність.
За таких обставин неподалік села Лагодівка (адже в Інгульці Сєднєва усі знали) створили партизанський штаб. Сам командир розробив прекрасний план, він став інспектором шкіл районного відділу народної освіти. І таким чином йому вдавалося, отримавши спеціальний дозвіл від німецької влади вільно пересуватися територією Миколаївської та Дніпропетровської областей. Під час подібних подорожей Георгій отримував секретну інформацію для подальших партизанських наступів. Більш того йому вдалося створити групи у декількох районах. Пізніше члени партизанського руху почали завербовувати своїх людей до німецької патрульної поліції. Це допомагало їм визначати чіткі цілі для нанесення ударів. На жаль, дожити до перемоги Георгію Сєднєву так і не вдалося. Його було взято у полон 23 грудня 1943 року, тоді командир отримав важке поранення. Після жорстоких катувань його розстріляли.