Під час Другої світової війни мешканці Криворіжжя активно боролися з нацистськими загарбниками, організовуючи диверсії на транспортних шляхах, атакуючи гарнізони ворога та зриваючи роботу окупаційної адміністрації. Партизани проводили саботаж на підприємствах, поширювали агітаційні матеріали та передавали розвіддані радянському командуванню. Їхній внесок у визволення регіону став невіддільною частиною загальної боротьби за свободу. Далі на kryvyi-rih-yes.
Криворіжжя під час Другої світової війни
12 серпня 1941 року нацистські війська зайняли Кривий Ріг, встановивши контроль на 922 дні. За цей час у місті загинули тисячі людей. Найбільше постраждало єврейське населення, яке систематично знищували.
Окупаційна влада запровадила політику контролю та експлуатації, усіх мешканців реєстрували та змушували працювати. Тих, хто ухилявся від роботи, штрафували або відправляли на примусові роботи. У місті діяли трудові норми: чоловіки мали відпрацьовувати 150 днів на рік, жінки – 100, а люди похилого віку та підлітки – 30.
Перед відступом радянські війська підірвали важливі промислові об’єкти, зокрема шахти й металургійні заводи. Деякі заводи, як-от взуттєва фабрика та чавунно-ливарний завод, продовжували працювати, виробляючи продукцію для Рейху. Також у місті діяли майстерні, що виробляли сільськогосподарське обладнання і радіоапаратуру для німецької армії.
Криворіжців обкладали податками на худобу та врожай, а також конфісковували радіоприймачі та обігрівачі. У місті створювався штучний голод, після чого продукти вилучалися на користь Рейху.
Німці розгорнули активну агітацію для вербування робітників у Німеччину, гарантуючи гарні умови праці. Частину людей вивезли добровільно-примусово, а деяких вивозили насильно. За роки окупації понад 2000 військовополонених і 8000 цивільних мешканців Кривого Рогу було відправлено на примусові роботи до Німеччини.
22 лютого 1944 року радянські війська розпочали визволення Кривого Рогу, однак повністю місто було звільнене лише 8 березня. Після відступу німці знищили багато інфраструктури та замінували територію. Місто зазнало значних руйнувань, але вже у післявоєнні роки почалося його відновлення та економічне зростання.
Партизани Дніпровщини
Центром зосередження партизанських сил на території Дніпровщини були Дніпровські плавні в районі Нікополя, де спільно діяли партизанські загони з сусідніх областей — Херсонської та Запорізької. Саме там було створено перше велике партизанське з’єднання в Україні, яке налічувало близько 700 бійців, серед яких переважали колишні червоноармійці.
Протягом майже двох місяців партизани контролювали плавні, здійснюючи напади на німецькі війська та завдаючи їм значних втрат. Іншим осередком зосередження партизанських сил став лісистий район уздовж річки Самара.
Партизани Дніпровщини стали одними з найбільш активних учасників руху опору на південно-східних теренах України під час Другої світової війни. З перших днів окупації регіону місцеве населення організовувало спротив, створюючи підпільні групи та партизанські загони.
Загалом за роки окупації на Дніпровщині діяли щонайменше 25 великих партизанських загонів і 6 окремих партизанських груп, загальна чисельність яких становила понад 1400 осіб. Вони здійснили сотні бойових операцій і диверсій. За неповними підрахунками, партизани знищили щонайменше 3200 ворожих солдатів, жандармів та зрадників, пустили під укіс 22 ворожих ешелони з військами та технікою, знищили 228 автомобілів, 72 паротяги, підірвали 30 залізничних і шосейних мостів, вивели з ладу 236 одиниць бойової техніки. Вони також зруйнували 3 склади з боєприпасами, позбавивши окупантів важливих ресурсів.
Важливою сторінкою партизанського руху стало також визволення полонених і мирного населення. Завдяки зусиллям підпільників і партизанів вдалося звільнити з німецьких таборів для військовополонених 1415 червоноармійців, а також врятувати від вивезення на примусові роботи до Німеччини близько 5 тисяч мешканців міста.
Партизанський рух на Дніпровщині був добре організованим і мав тісний зв’язок із підпіллям. Часто місцеві підпільники передавали партизанам розвіддані, допомагали у постачанні продовольства, медикаментів та зброї. Багато мешканців сіл і міст підтримували партизанів, ризикуючи власним життям.
Таким чином, партизани Дніпровщини стали справжньою грозою для окупантів, підривали тилове забезпечення німецьких військ, зривали перевезення техніки та боєприпасів на фронт, чинили опір насильству проти місцевого населення. Їхня боротьба стала вагомим внеском у загальну перемогу над нацизмом і свідченням мужності та патріотизму українського народу.
Партизанська тактика
Партизанський рух на території Дніпровщини, зокрема у Криворізькому, Дніпровському та інших районах, відігравав важливу роль у боротьбі проти німецьких окупантів. Основними завданнями партизанів були диверсійні операції, саботаж транспорту та комунікацій, ліквідація ворожих військових і адміністративних структур, а також підтримка місцевого населення.
Основні методи та тактика партизанської боротьби:
- Партизани використовували диверсії на транспортних шляхах, підриваючи залізничні колії, мости, станції, телеграфні лінії, німецькі ешелони з технікою та живою силою, а також знищуючи автоколони з боєприпасами й продовольством.
- Проводили атаки на гарнізони та штаби ворога, атакуючи невеликі окупаційні підрозділи в селах, проводячи рейди на комендатури та місця дислокації німецьких військ, а також захоплюючи або знищуючи документи, зброю й боєприпаси.
- Підпільники саботували роботу заводів і фабрик, що працювали на Третій Рейх, виводили з ладу обладнання окупаційної адміністрації та відновлювали шахти й заводи для подальшого використання радянськими військами.
- Поширювали антинацистські листівки, вербували нових учасників опору та передавали радянському командуванню розвіддані про дислокацію ворожих військ.
- Партизани організовували втечі військовополонених, перешкоджали їхній депортації до Німеччини та атакували конвої, що супроводжували остарбайтерів.
Завдяки партизанському руху Дніпровщина залишилася одним із важливих центрів опору нацистської окупації.
Сучасні партизани у війні проти Росії
Сучасні партизани діють в зонах конфліктів та окупації, використовуючи методи асиметричної війни для боротьби з агресором. Вони здійснюють диверсії на критичній інфраструктурі, кібератаки, інформаційний вплив та розвідувальні операції. Завдяки сучасним технологіям партизани можуть координувати свої дії через зашифровані канали зв’язку, використовувати безпілотники для розвідки й нападу, а також ефективно поширювати агітаційні матеріали в мережі.
Партизанський рух в Україні часто формується з місцевих мешканців, які знають територію та отримують підтримку з боку населення. Сучасні партизани воюють не лише на полі бою, а й в інформаційному просторі, деморалізуючи ворога та мобілізуючи громадянський спротив. Їхні дії спрямовані на підрив логістики, знищення ключових фігур окупаційної адміністрації та передачу розвідданих офіційним військовим структурам. У багатьох країнах партизанський рух став частиною оборони та національного спротиву.
Джерела:
- https://vseosvita.ua/library/embed/0100bcmp-42f8.rtf.html
- https://history.1kr.ua/publication/485
- https://bintel.org.ua/analytics/partizanskij-rux-v-ukraini-de-ta-yak-zavdaye-najbilshix-vtrat-vorogu/