Кривий Ріг звикли сприймати як місто заводів, шахт і великих промислових районів. Але за цією індустріальною картинкою криється інша історія. Йдеться про те, як змінювався механізм міської влади: від надзвичайного ревкому та радянських виконкомів до виборного мера, якими були міська рада Кривого Рогу та громади. Хто саме ухвалював рішення, кому підпорядковувалося місто – протягом десятиліть ці аспекти неодноразово змінювалися. Далі на kryvyi-rih-yes.com.
Від ревкому до першої міськради: кому належала влада?
Кривий Ріг отримав статус міста у 1919 році, але без власної сталої системи управління. Владу зосередив ревком – орган із трьох осіб, який працював за законами воєнного часу. Там формували майже всі головні повноваження, тому про реальне місцеве самоврядування не йшлося.
Перші вибори до міськради відбулися у вересні 1920 року у театрі “Колізей”, розташованому на головній вулиці Кривого Рогу. Обрали 150 депутатів, але результат розчарував більшовиків. Вони отримали лише 50 місць, а більшу частину ради склали соціал-демократи та праві есери.
Першу модель влади у Кривому Розі характеризувало те, що:
- голову ради обирали депутати;
- у складі виконкому вирішальний голос мав лише голова ради;
- для виборів діяли квоти: один депутат від 100 робітників і один – від 1000 селян.
А далі сталося те, що остаточно зламало першу спробу міського представництва: У вересні 1921 року міськраду ліквідували. Партійна комісія зафіксувала відсутність депутатів на засіданнях і проголосила наявність “ворожих елементів”. Після цього склад міського управління визначали вже не містяни.
Радянська вертикаль: як містом керували через виконкоми
У 1930-х роках долю міста визначали міський виконком і міський партійний комітет, але вони навіть розташовувалися у різних будівлях. Виконкому виділили місце на одній із головних вулиць Кривого Рогу – імені Леніна (сучасна Свято-Миколаївська). Районний виконком працював на Жовтневій вулиці (сучасна Олександра Поля). Ці системи контролювали житло, дороги, комунальні служби, роботу підприємств і розвиток районів. А повноцінний виконавчий комітет міської ради у Кривому Розі почав діяти тільки у 1939 році.
Місто тоді стрімко розросталося, тому керувати ним лише з одного центру ставало дедалі складніше. Райони стали отримувати власні виконкоми, але вони не були окремими центрами влади, бо підпорядковувалися виконкому міста. Ця модель стала особливо помітною після створення нових районів:
- 1939 рік – Довгинцівський і Жовтневий (сучасний Покровський);
- 1962 рік – Інгулецький, сформований із міста Інгулець, селища Зелене і частини Довгинцівського району;
- 1975 рік – Саксаганський, створений із частин Довгинцівського, тодішнього Жовтневого та Центрально-Міського районів.
Окремою особливістю Кривого Рогу стало те, що території закріплювали за великими промисловими підприємствами. Працівники численних заводів і фабрик мали не лише забезпечувати виконання планів та взятих зобов’язань, а й дбати про доброустрій територій.
Від Будинку Рад до символу міської влади
Після Другої світової війни Кривий Ріг знову став розширюватися, з’являлися нові райони, підприємства та житлові забудови. У 1958 році у газеті “Червоний гірник” містянам розповіли про майбутній адміністративний центр на Соцмісті – кварталі тодішнього Дзержинського району.
Рішення пояснили тим, що місцева влада потребувала особливого простору, який би відповідав масштабам нового промислового Кривого Рогу. Центром міського керування став новостворений Будинок Рад, який доповнили Будинком політичної освіти, відомим у місті як “Колізей”. Так на території Соцміста сконцентрували дві головні споруди, звідки фактично контролювали Кривбас.
1991–2010: як Кривий Ріг змінив модель міської влади?
Після розпаду СРСР у Кривбасі міський голова вже отримував мандат не від системи, а від мешканців. На виборах 26 червня 1994 року містяни вперше у незалежній Україні обрали міського голову, пост обійняв Юрій Любоненко.
Змінилася й сама міськрада. Замість 250 депутатів залишилося 75, більшість нових обранців не належала до партій. У 1998 році Любоненко знову переміг на виборах, а у раді вже налічувалося 43 безпартійних депутати та 26 комуністів. Політична конкуренція ще була дуже далекою від сучасної, але рішення про склад міської влади вже приймали через вибори.
Нова модель відрізнялася від радянської й тим, що:
- депутати не проходили за квотами;
- у міськраді могли водночас працювати і представники різних партій, і безпартійні;
- правила роботи місцевої влади визначав окремий український закон 1997 року.
Саме з того часу стартувала нова історія Кривого Рогу. Юрій Любоненко, який керував містом у 1992–2010 роках, став найпомітнішим мером перехідного періоду. Саме за його правління нова виборна модель поступово перетворилася на стабільну систему міського керування.
Міський голова, рада та політична конкуренція: модель 2010–2021 років
У 2010 році Кривий Ріг увійшов у новий етап місцевої політики. На виборах міського голови переміг Юрій Вілкул, отримавши більшість голосів. Водночас змінився склад міськради: депутати вже працювали в іншій політичній конфігурації, де домінувала Партія регіонів. Так мер і більшість у раді опинилися в одній політичній системі, що суттєво вплинуло на керування містом.
Вибори 2015 року показали, що ця конструкція вже не була безальтернативною. За посаду міського голови змагалося понад 20 кандидатів, а переможця визначив другий тур. Юрій Вілкул набрав більшість голосів, випередивши Юрія Милобога. Сам факт другого туру продемонстрував, що вибори мера перетворилися на реальне політичне суперництво.
Кривий Ріг після виборів 2020 року
У 2020 році ситуація змінилася ще більш кардинально. Вілкул вийшов у другий тур, але зняв свою кандидатуру через стан здоров’я. Крісло мера зайняв Костянтин Павлов. Водночас нова міськрада стала політично строкатішою: “Українська перспектива” отримала 19 мандатів, “Слуга народу” – 16, “Опозиційна платформа – За життя” (ОПЗЖ) – 9. Інші політичні сили також сформували власні представництва.
Після загибелі нового мера Костянтина Павлова у серпні 2021 року міська влада знову опинилася у складній ситуації. Виконувати обов’язки міського голови став Юрій Вілкул – до нових виборів. Але попередні плани порушило вторгнення РФ, нового голову міста криворіжці так і не встигли обрати.
Децентралізація: як Кривий Ріг переходив до моделі громади?
У 2020 році межі місцевої влади Кривого Рогу суттєво розширилися. Розпорядженням Кабміну до Криворізької громади додали селища Авангард, Гірницьке, Коломійцеве, Новоіванівку й Тернуватий Кут. Міськрада тоді налічувала 54 депутати та 10 постійних комісій, виконком працював разом із 36 виконавчими підрозділами, а у 7 районах міста діяли свої районні ради та виконкоми.
Але головна зміна полягала не у цифрах. Разом із новою громадою мешканці отримали нові способи впливати на рішення міської влади. Зокрема у 2020 році з’явився Офіс керування проєктами. Міськрада визначала, що робити, мер керував виконавчою роботою, виконком доводив рішення до реалізації. Для Кривого Рогу це стало переходом до моделі, де місто разом із приєднаними селищами представляло одну громаду.
Як ухвалюються рішення у Кривому Розі: громада, цифровізація та війна з РФ
Сформувалася чітка схема: міська рада Кривого Рогу визначає напрямки роботи, мер керує виконавчими органами, а департаменти опікуються конкретними проєктами. У 2020-х роках до цього додалися електронні сервіси, проєктне управління та громадський бюджет – інструменти, за допомогою яких криворіжці можуть впливати на частину міських рішень. Після початку повномасштабної війни з РФ міська влада взяла на себе ще й підтримку військових, допомогу ВПО та збереження соціальних програм.
Якщо порівняти цю систему з радянською, то:
- міська рада працює через 10 постійних комісій;
- до системи міського управління входять 36 виконавчих підрозділів;
- у 7 районах міста діють районні ради та виконкоми;
- для окремих завдань створюються спеціальні органи – зокрема Рада оборони міста.
Показовим став Меморандум про Криворізьку агломерацію, підписаний у травні 2026 року. Його учасники домовилися координувати інфраструктурні, економічні, цифрові та інвестиційні проєкти. Так що наступним кроком для Кривого Рогу стала вже не перебудова структури міської влади, а спільне розв’язання проблем кількох громад без втрати їхньої самостійності.
Джерела:
- https://history.1kr.ua/publication/978
- https://krivrog.com/istoriya-rajoniv-krivogo-rogu-koli-i-yak-z-yavilis-tsentralno-miskij-inguletskij-ta-saksaganskij
- https://www.decentralization.ua/news/20673
- https://krivrog.com/miske-budivnitstvo-u-krivomu-rozi-50-rokiv-tomu
- https://history.1kr.ua/publication/1001
- https://rudana.com.ua/news/misto-zhyve-i-rozvyvayetsya-yuriy-vilkul-zvituvav-pered-gromadskistyu-kryvogo-rogu
- https://krivrog.com/svyato-dnya-mista-yak-jogo-vidznachali-u-rizni-roki
- https://www.duet.edu.ua/en/press-center/news/79