Антирадянські повстання на Криворіжжі: як це було?

1920-ті роки на Криворіжжі ознаменувалися початком антирадянських повстань, які готували два петлюрівських повстанських центри. Їхніми учасниками були звичайні селяни, але, об’єднавши сили, вони змогли досягти того, що повстанський рух швидко поширився по всьому Придністров’ю. Російський окупаційний більшовицький режим повинен був кинути проти повстанського руху селян цілу армію таємної агентури. Її розгалужена мережа забезпечувала систему тотального контролю та репресій над жителями України. Далі на kryvyi-rih-yes.com.ua.

Антибільшовицькі повстання у Кривому Розі та його керівники  

У квітні 1920 на території Криворіжжя були створені два повстанських центри. Перший діяв у самому місті, а другий у селищі Ганнівка. Перший повстанський комітет (повстанком) очолював Федір Ткаченко після загибелі свого попередника, а головою Ганнівського повстанкому був Костянтин Пестушко. Представником головного отамана Симона Петлюри у Катеринославі був Карпенко, який загинув у червні 1920 року. Одним із військових керівників Криворізького повстанського комітету був Іван Клепач. 

Влітку 1920 чекісти вийшли на слід Криворізької повстанської організації та дуже скоро почалися перші арешти. 19 липня відбувся перший арешт – чекістам вдалося знайти телефоністку Неонілу Мізюк, яка була причетна до підпільного повстанкому. Далі була ще одна велика хвиля арештів, у ході якої було затримано 15 активістів та керівників криворізьких повстанських центрів. Деяким вдалося втекти, проте ще більше залишалися під арештом, серед них – Захар Власенко, Григорій Гусак, Савва Михайленко, Федір Сиденко, Неоніла Мізюк та інші. 

У ході більшовицького розслідування з’ясувалося, що головною метою повстанців з Кривого Рогу було повне захоплення промислового міста та повалення радянської влади в повіті. Планувалося, що антибільшовицьке повстання у Криворізькому повіті відбудеться у контексті всеукраїнського антибільшовицького виступу, а основною рушійною силою криворізького заколоту мали стати близько тисячі селян, які були мобілізовані до лав Червоної армії.  

Перед масштабним виступом за наказом Симона Петлюри мав відбутися напад на військове керівництво повіту, а втілити цей теракт у життя мав Федір Ткаченко та його группа. Повстанці мали достатньо зброї, щоб здійснити свої плани – дезертири з селища Іванівка мали 18 гвинтівок, у Лозуватці зберігалося 18 снарядів від тридюймової гармати та близько 30 ракет. Почати наступ криворізькі повстанці планували із Карнаватського посту місцевого гарнізону, далі повстанці, очікуючи підкріплення з ближніх сел, мали обстрілювати центр Кривого Рогу з районів Чорногорки та Карнаватки. Нападом на Кривий Ріг мали керувати отамани Певний та Клепач. Планувалося підірвати три мости – Гданцівський, Карнаватський та Жовтянський, а також вбити повітового військкома Демченка, комісара Далінкевича та начальника тилу. 

Чим закінчилося повстання криворіжців?

Чекісти завадили масштабним планам криворізьких повстанців, їм вдалося викрити Криворізьку повстанську підпільну організацію. Більшість її учасників після цього заарештували, проте деяким активним діячам підпілля вдалося уникнути покарання.  

Слідство було поверхневим та недовгим, а зібрана доказова база – зовсім непереконливою. Ніхто із заарештованих своєї вини не визнав і всіх, крім шістьох осіб, відпустили на поруки. Згідно з діючими у той час законами, поручителями мали бути троє комуністів та ще троє звичайних громадян. Найбільше чекістів засмучувало те, що їм так і не вдалося заарештувати зв’язківицю Пашу Бабенко, адже вона була “ключом” для розкриття усієї діяльності повстанців з Кривого Рогу.