У роки радянських репресій проти українського народу повстання були чи не єдиним шансом на порятунок. Загін отамана Григорія Іванова продовжував активні дії на території Криворізького повіту і залишався майже єдиним у Катеринославській губернії повстанським формуванням. Головною метою загону Іванова була запекла, військово-політична боротьба з радянською владою. Шлях великого повстанця Григорія Іванова (справжнє прізвище – Тишанін) був не надто довгим, проте своєї відчайдушної стратегічної лінії у боротьбі з радянською владою він притримувався завжди. Історія отамана – надзвичайно героїчна і наповнена любов’ю до України та її людей. Далі на kryvyi-rih-yes.com.ua.
Факти з біографії Іванова
Прізвище отамана Іванова часто можна побачити у документах та звітах чекістів, міліції та частин Червоної армії, які датовані 1921 роком. Перша згадка про Іванова датується 1919 роком, коли він воював під командуванням Андрія Гулого-Гуленка. У березні 1920-го року Григорій Іванов взяв участь у козацькій раді у криворізькому селищі Софіївка, яку скликав кошовий отаман Михайло Малашко. Рада прийшла до одного спільного рішення – оголосити радянській владі партизанську війну.
Першою блискавичною операцією повстанців був напад на Верхньодніпровськ 7 березня 1920-го року. У ту ніч приблизно 20 окупантів були вбиті повстанцями, а решта не змогла виспатися, тому що криворіжці підпалили усі їхні установи.
Як і більшість отаманів, Григорій Іванов після цієї події вирішив створити і власний загін. Вже через два місяці він працював у катеринославських селах Жовте, Зелене та Петрове. До нього долучилося триста вершників і двісті козаків. У селищі Зибкове, що на південь від залізничної станції Павлиш, Іванов зібрав ватагу з декількох сотень росіян-старовірів, які хоч і неприязно ставилися до українців, але терпіти знущання більшовиків більше не хотіли.
24 серпня 1921 року штаб Харківського військового округу наказав Катеринославському губкому КП(б)У звернути увагу на Криворізький повіт, де загін Іванова постійно збільшувався. Того ж року було створено криворізьку повітову надзвичайку, її головою призначили Т. Петрова. На неї було покладене головне завдання – ліквідація “банди” отамана Іванова.
Проте напади загону Григорія Іванова не припинялися, невловимі месники штурмували військкомати та сільські ради з єдиним прагненням – захистити українців та їхні права від московсько-більшовицького свавілля.
Звернення Григорія Іванова до селян
Григорій Іванов увійшов в історію Кривого Рогу тому, що мав у серці щиру турботу про долю України, яку захопили чужинці, та її людей. Яскравим зразком патріотизму та відданості отамана Іванова можна вважати його листівки зі зверненням до селян, де він закликав своїх земляків “задавити гадину, що лазить і робить на нашій рідній землі” і не допустити того, щоб “наша гарна, весела та вільна Україна була робітницею носатим кацапам”. Видатний криворіжець вірив, що на український народ чекає покарання, якщо він не повстане на боротьбу заради майбутнього власних дітей. Про це повідомляється на сайті “Історія Кривого Рогу”.
Впродовж усього 1921 року загін Іванова здійснив декілька великих нападів на виконкоми в околицях Криворізького повіту, викликаючи обурення радянської влади своєю “нахабністю”. На спеціальному засіданні Повітової військової наради, яка відбулася 11 жовтня 1921 року, обговорювалася велика загроза нападу Іванова та повстанців з його загону на Кривий Ріг. Більшовицький режим вів справжню затяжну війну з повстанцями і це вимагало від нього більш ефективних методів і тактики у цій боротьбі. Вже у 1921 році почали формувати підрозділи, які воювали з повстанством, а постачання таких формувань здійснювалося державними коштами, тобто продовольством, яке було відібране у “куркулів” і в усіх тих, хто підтримував дії “бандитського угрупування Іванова”.