Середину 20 століття в СРСР можна охарактеризувати як “ментівське свавілля”. Люди дуже гостро реагували на представників правоохоронних органів, які “порушували соціалістичні порядки”. Вони били людей у СІЗО, жорстоко розганяли бабусь-торговок і робили інше свавілля. Далі на kryvyi-rih-yes.com.ua.
Міліцейське свавілля в СРСР
Найчастіше представники правоохоронних органів після випадків їхнього свавілля зустрічали гідну відсіч з боку військовослужбовців. Конфлікти між радянською міліцією та військовими переростали у справжні бунти. Люди завжди виступали за підтримку військовослужбовців. Вони були обурені свавіллям, яке здійснювала міліція.
У деяких містах ситуація з міліцією була іншою. Зокрема у великих промислових містах громадськість так відкрито і затято не виступала проти “ментівського свавілля”. Все тому, що в період сталінського терору більшість населення таких міст побувала за ґратами. Тому вони просто мовчали і заплющували очі на те, що відбувалося.
Але одного разу у Кривому Розі таки стався конфлікт між військовослужбовцем та представником правоохоронних органів. Після якого вже ніхто не міг мовчати.
Бунт на Соцмісті
Конфлікт між військовослужбовцем та міліцією стався у Кривому Розі на Соцмісті 16 червня 1963 року. Весь епіцентр подій відбувався по вулиці Революційній. Інцидент розпочався з військовослужбовця. Він їхав трамваєм недалеко від стадіону “Металург”. У громадському транспорті розпочався конфлікт між військовослужбовцем та іншими пасажирами. Зокрема, криворіжцям не сподобалося те, що солдат був у нетверезому стані. За це військовослужбовця висадили на зупинці в районі Соцміста.
На зупинці був міліціонер, який “своїми методами” спробував привести до тями п’яного солдата. Але той просто вирішив піти. Міліціонер викликав на допомогу патрульних, які теж виявилися п’яними. Криворіжці, які їхали в трамваї разом з солдатом і вимагали його привести до тями, були просто приголомшені від того, якими методами міліція це робить.
Військовослужбовець почав губитись у натовпі. За ним почалася погоня міліцейського та п’яних патрульних. Для того, щоб його не втратити, ті відкрили вогонь прямо посеред жвавої вулиці. Внаслідок чого було поранено двох мирних перехожих. Солдату не вдалося спокійно піти. Його схопили та повели до Дзержинського РВВС.
Цього ж дня по всьому району миттєво розлетілася новина про “ментівське свавілля”. Криворіжці почали збиратися біля РВВС, який знаходився по вулиці Революційній. Вони вимагали владу відпустити військовослужбовця та покарати тих правоохоронців, які вчинили свавілля. Але влада цього не чула та не хотіла чути. Їм був потрібний порядок – тихі, мирні громадяни, які мовчать та поважають владу. Для розгону бунту біля РВВС влада зігнала загони міліції з інших районів. Але це ще більше обурило криворіжців. Вони почали кидати у міліціонерів камінням, а ті у відповідь почали бити мешканців Кривого Рогу палицями.
Криворіжці були дуже серйозно налаштовані. Їм набридло мовчати, їм набридла чинна влада, їхні постійні обіцянки та свавілля, яке вона організовувала. Громадянам вдалося прорвати міліцейське оточення, вони перевертали на своєму шляху всі автомобілі та штурмом захопили перший поверх Дзержинського РВВС. Міліціонер який зробив свавілля над солдатом був повішений на пустирі (сучасне місце Криворізької міської ради). Криворіжці підпалили будівлю РВВС на вулиці Революційній. У відповідь правоохоронні органи відкрили вогонь на ураження.
Народний бунт на Соцмісті тривав близько трьох днів. Для втихомирення криворіжців місцева влада підняла навіть танкову дивізію і з Дніпра викликала підрозділ внутрішніх військ. Придушення бунту з боку радянської влади здійснювалося найжорстокішими методами. Вбито було 7 людей, поранено – 15. Багато хто став жертвами “шалених куль”.
Переслідування криворіжців
Коли радянській владі вдалося втихомирити бунт, вони взялися за пошуки зачинщиків. Під час конфлікту представники правоохоронних органів усе фотографували. Вони вилазили навіть на дахи будинків, щоб зробити кращій кадр, фотографували також обличчя учасників. Все це було не просто так, а для того, щоб знайти всіх цих людей і покарати.
Одразу після закінчення народного бунту в Кривому Розі міліція зайнялася пошуками його учасників. Цілі робітничі колективи збирали на підприємствах в актових залах, показували їм фотографії з місця подій та вимагали впізнати людей. Внаслідок цього переслідування, міліцією було заарештовано 41 криворіжця. Хтось із них отримав 10 років ув’язнення, а хтось був розстріляний.
Матеріали статті були підготовлені на основі даних із проекту Ольги Чистякової “Криворізькі глави”.