Незважаючи на те, що атеїзм офіційно не був проголошений в СРСР, політичні та партійні діячі всіляко підтримували цей світогляд, а також активно впроваджували політику знищення всього духовного. Зокрема, на території СРСР із моменту його заснування почали проводити масові арешти проповідників та духовенства, застосовувалася політика щодо ліквідації церков та інше. Багато представників духовенства було репресовано. Не обійшло це лихо і Кривий Ріг. Станом на середину 20 століття у Кривому Розі практично не залишилося жодної церкви. Далі на kryvyi-rih-yes.com.ua.
Антирелігійна політика радянської влади
З самого заснування СРСР, в країни велася дуже активна антирелігійна пропаганда. У Кривому Розі видавалися навіть антирелігійні видання. Головною метою радянської влади було повне знищення релігії та боротьба за соціалізм. Церкви закривали та підривали, священнослужителів та духовенство репресували, відправляли до таборів та вбивали. У хрущовський період релігію в СРСР вирішили масово замінити наукою та просвітою. Але все ж таки репресії стосовно духовенства продовжувалися.
Знищення церков у Кривому Розі у 1930-ті роки
У дореволюційний період землі Криворіжжя входили до складу двох губерній: Херсонської та Катеринославської. Відповідно, північна частина Кривого Рогу знаходилася у складі Катеринославської губернії. На цій території у дореволюційний період розміщувалося чотири храми. Південна частина Криворіжжя перебувала у складі Херсонської губернії. Там було близько семи храмів та інших молитовних будинків.
У період сталінських репресій усі 11 старовинних храмів на території Кривого Рогу було закрито, а деякі назавжди знищено. Зокрема, у той період радянська влада знищила:
- Миколаївську церкву;
- Вознесенську церкву;
- Михайлівську церкву у Веселих Тернах;
- інші.
Усіх священнослужителів Криворіжжя було репресовано. Криворіжці у 1930-х роках залишилися без єдиної церкви у місті, без провідників та без релігії. Про це розповідав викладач Київської духовної академії та семінарії – Ієромонах Митрофан “Експерт-КР”.
Релігія у Кривому Розі в період німецької окупації
Кривий Ріг знаходився в окупації німецьких військ із серпня 1941 року до лютого 1944 року. У цей період у місто поступово почала повертатися релігія, оскільки німецькі окупанти вирішили показати місцевому населенню, що вони набагато кращі за безбожну радянську владу. Саме з їхньої ініціативи у місті знову відкрилися церкви. Зокрема період окупації в Кривому Розі вдалося відновити ту кількість церков і храмів, яка була ще в дореволюційний період.
Релігія у Кривому Розі після Другої Світової війни
Коли у Кривий Ріг знову повернулася радянська влада, антирелігійна політика продовжилася. Поступово всі церкви та храми Криворіжжя почали знову закривати. Перший храм після війни у Кривому Розі був закритий у 1958 році. Станом на 1960-ті роки 10 церков у місті було закрито з ініціативи радянського керівництва. Місто знову залишилося практично без релігії. У 1962 році у Кривому Розі працювала єдина церква, яка знаходилася на залізничній станції Мудрьона – Вознесенський молитовний будинок. Але вже наприкінці 1960-х років у цій місцевості сталася авіакатастрофа. Літак впав прямо на будівлю церкви та повністю зруйнував її. Але церква не припинила своє існування. Духовенство церкви було переведено до старого закритого храму Різдва Богородиці, який знаходився на ПівдГЗК. Аж до початку 1990-х років ця церква була єдиним релігійним об’єктом на весь Кривий Ріг.
То був справжній антирелігійний терор. Радянська влада застосовувала всі методи у веденні антирелігійної політики, аж до фізичного знищення противників.