Як відомо, практика НКВС, яку вони застосовували до жителів країни, була жахливою. Людей дуже часто заарештовували через сумнівні підозри, катували, садили до в’язниць і розстрілювали. Під одну із справ НКВС 1930-х років – “Викриття контрреволюційної фашистської організації” потрапив криворіжець німецького походження – Савелій Ейсман. Далі на kryvyi-rih-yes.com.ua.
“Викриття контрреволюційної фашистської організації” органами НКВС у Кривому Розі
Історія справи про Ейсмана почалася якраз у період сталінських репресій – у 1938 році. Тоді органами НКВС у Кривому Розі нібито було викрито контрреволюційну фашистську організацію. Органи НКВС вважали, що до цієї організації входять мешканці міста, які мали німецьке походження. По суті, шпигунами вважали всіх, хто мав німецьке, польське та інше походження.
У Кривому Розі у цій справі НКВС проходило 72 особи. З цього числа 69 було вбито. Здебільшого ці люди були звичайними жителями, робітниками чи колгоспниками. Серед цієї кількості підозрюваних був Савелій Ейсман. Він працював на Криворізькому коксохімічному заводі кочегаром. Але 1938 року був заарештований радянськими органами держбезпеки.
На момент арешту Ейсману було 43 роки. У матеріалах справи Ейсмана, які були висвітлені в історичній групі “Криворізька старовина” сказано, що співробітники НКВС його допитували лише раз, після чого було поставлено очну ставку. Під тиском органів НКВС Савелію Ейсману довелося зізнатися у тому, чого він не робив. Цього було достатньо подальшого “сталінського правосуддя”. Суд виніс Ейсману підозру у шпигунстві та вирок до розстрілу з конфіскацією всього особистого майна. Савелія Ейсмана було розстріляно 2 жовтня 1938 року. У нього залишилася дружина та діти.
Пошуки Савелія Ейсмана та фальсифікація його справи
Лише у 1956 році сім’я Савелія Ейсмана вирішила його розшукати. Зокрема, його дружина звернулася до відділу КДБ із проханням дізнатися, як склалася доля у її чоловіка. Вона писала органам КДБ: “Мій чоловік… 14 липня 1938 року з невідомих мені причин був взятий з дому колишніми органами НКВС м. Кривого Рогу без будь-якого звинувачення та юридичної формальності та безслідно зник. Незабаром уже 19 років (за цей час я виховала дітей, виростила онуків) як я нічого не можу домогтися про його долю, дізнатися чи він живий і за що взятий. Ні я, ні мої діти не мають жодних підстав підозрювати його в будь-якій вині. Він був простий трудівник-кочегар, який брав участь у партизанських загонах у 1919-1921 роках. Прошу органи Комітету Державної Безпеки роз’яснити мені за стільки років наболілі питання: де він, чи живий, і чи має його сім’я вважати свого батька та чоловіка злочинцем?
Органи КДБ дуже швидко відреагували та провели внутрішній запит справи Ейсмана – арешт, суд, розстріл. Але цього вони дружині Ейсмана не відповіли. Натомість старший лейтенант КДБ, який займався перевіркою цієї справи, чомусь вважав, що дружині Ейсмана необхідна свідоцтво про смерть. Тому він направив запит до РАГСу Кривого Рогу про те, що необхідно зареєструвати факт смерті Савелія Ейсмана – помер, перебуваючи в ув’язненні від висипного тифу. А дружині Ейсмана відповісти: “За довідкою про долю чоловіка Вам необхідно звернутися до бюро РАГСу Центрального району м. Кривий Ріг”. Там на неї вже чекали фальсифіковані дані про смерть її чоловіка. КДБ у 1950-х роках цілеспрямовано фальсифікували всі справи жертв сталінських репресій для того, щоб їхні рідні ніколи не змогли дізнатися про жахливу правду та їхню справжню долю.
Але на цьому справа репресованих 1930-х років не закінчилася. Звернення дружини розстріляного НКВС Савелія Ейсмана спричинило перегляд справи прокуратурою. А також тоді долю своїх репресованих родичів намагалися дізнатися й інші люди.
У ході перегляду справи Ейсмана в 1957 році було виявлено дуже багато протиріч. А свідчення заарештованих криворіжців були усі однотипні та нечіткі. Тому розпочалися опитування свідків, які знали раніше засуджених.
Те, що справа Ейсмана була сфальсифікованою було очевидним. Тому органами управління КДБ у Дніпропетровській області у 1958 році після низки розслідувань та опитувань було зроблено висновок, що всіх затриманих криворіжців німецького походження у 1938 році було заарештовано за приналежність контрреволюційної організації та проведення антирадянської діяльності. У ході допитів всі вони визнали свою провину, але при цьому їх свідчення були надто однотипними і навіть суперечливими, тому не можуть служити доказами у справі. Отже, Ейсман та інші репресовані були реабілітовані посмертно.
По суті, жертви сталінських репресій було реабілітовано не тому, що вони були ні в чому не винні, а тому, що КДБ не змогло знайти достатньо доказів і довести провину.
У 1930 роках жертвами “німецької справи” органами НКВС стали понад 55 тисяч жителів СРСР, які мали німецьке походження. 42 тисячі було розстріляно.