Одна з найжахливіших сторінок в історії України – це голод 1932-1933 років. Голодомор 1932-1933 років був справжнім актом геноциду українського народу. Голод на територіях України було організовано цілеспрямовано урядом Радянського Союзу на чолі зі Сталіним для подавлення національно-визвольного руху, а також часткового знищення українських селян. Голодомор 1932-1933-х років забрав життя більш ніж у семи мільйонів українців. Далі на kryvyi-rih-yes.com.ua.
Передумови появи голоду та випадки канібалізму
Першими організаторами та керівниками геноциду українського народу були саме Володимир Ленін та Лев Троцький. Ще у 1920-х роках урядом Радянського Союзу було ухвалено чітке та усвідомлене рішення про знищення голодом цілої нації українців. Коли Червона Армія завоювала українські землі у 1920 році, почалися масові пограбування селян, це спричинило виникнення масового голоду у сільській місцевості.
Зокрема, на території Криворіжжя пограбування почалося з церков. Більшовиками було створено спеціальну комісію, яка відбирала у мешканців Кривого Рогу цінні предмети. Це були дорогоцінні ікони, золото та срібло, а також інші не менш цінні предмети. Але, як відомо, жодних кошти так і не дійшли до бідних і голодуючих українців.
Ситуація у Кривому Розі погіршилась у 922 році. Людям не вистачало елементарних продуктів харчування. У сільській місцевості ситуація з продуктами харчування була катастрофічною, люди не мали взагалі жодних продуктів. На території Криворізького району у 1920-х роках було офіційно зафіксовано тринадцять випадків канібалізму. У ті роки, щоб хоч якось покращити становище, Криворізьким повітовим виконкомом було ухвалено рішення про товарний обмін між містом та селами. Про це розповідала Ольга Чистякова у проекті “Криворізькі голови”.
Голодомор 1932-1933-х років
Українці не встигли відійти від жахливих подій Першої Світової війни, революцій, епідемій та голоду 1920-х років, як у 1930 році Йосип Сталін дав потужний поштовх нової хвилі колективізації на території Радянського Союзу. Зокрема, урядом СРСР було прийнято новий “Закон про хлібозаготівлю”, згідно з яким колгоспи мали віддавати державі від чверті до третини всього зібраного врожаю. Також у цей період у західних країнах внаслідок Великої депресії ціни на сільськогосподарську продукцію дуже сильно впали, а Радянський Союз опинився на порозі економічної кризи. Для того щоб у країні була валюта, уряд Радянського союзу вирішив у кілька разів збільшити обсяги продажу зернової продукції. Хлібозаготівельні плани селян різко зросли, причому з колгоспів постійно забирали весь урожай.
Ситуація з голодом посилилася, коли уряд Радянського союзу пішов на чергові крайні заходи і вжив “Закон про п’ять колосків”. Цей закон передбачав розстріл або позбавлення волі на десять років за посягання на майно колгоспів. Лише у перші місяці набрання чинності законом на території Дніпропетровської області було заарештовано 2800 людей з них 90 осіб було розстріляно. У страшні та голодні 1932-1933-ті роки на територію Дніпропетровської області припало 70% усіх зареєстрованих смертей в Українській РСР. Станом на березень 1933 року у сорока районах Дніпропетровської області голодували понад 7 тисяч сімей. Про це розповідали “EXPERT-KR”.
У Кривому Розі ситуація з продовольством була також дуже важкою. Сім’ї не могли прогодувати своїх дітей і для того, щоб врятувати їх від голоду залишали біля міської ради, яка знаходилася по вулиці Леніна (Свято-Миколаївській) або біля дитячого будинку, який розміщувався по вулиці Українській.
У лютому 1933 року у Кривому Розі на руднику імені Дзержинського було зафіксовано дев’ятнадцять випадок опухання працівників підприємства з голоду.
У 1932-1933-х роках зими були дуже холодними та сніговими. Багато криворіжців, щоб не померти з голоду, ставили петлі на зайців, ходили на полювання, ловили ховрахів і відстрілювали ворон. Саме взимку, в холоді та голоді загинула величезна кількість українців, при цьому кількість врожаю була достатньою, голоду могло й не бути, але радянська влада цілеспрямовано забирала все до останньої краплі. Голодомор 1932–1933 років є актом геноциду українського народу.