Упродовж 1917 року владу у Кривому Розі всіма силами намагалися захопити більшовики. Але з низки причин криворіжці категорично не підтримували їхню політику. Таким чином, на території Криворіжжя стало безліч представників Української соціал-демократичної партії. Отже, незабаром влада у Кривому Розі перейшла до рук Центральної Ради, а виконком робітників та солдатських депутатів, що знаходився на вулиці Леніна, 56 (Свято-Миколаївська) переїхав до будівлі на вулиці Базарній, 12 (Олександра Поля). Орган був перейменована на раду і над ним замість червоного прапора було вперше піднято жовто-блакитний стяг. Новим головою Ради робітничих та солдатських депутатів було обрано прихильника Української Народної Республіки – Павла Дмитровича Речмидила, точних даних про якого невідомі. За деякими даними прізвище Речмидило звучало інакше, а звали другого голову Кривого Рогу – Корній Миронович. Далі на kryvyi-rih-yes.com.ua.
Історія Речмидило
Через те, що багато архівних документів під час війн та революцій на території Криворіжжя було знищено, деяких даних про Речмидило не відомо. Ймовірно, Речмидило народився на початку 1880-х років. Він ріс і виховувався у досить заможній селянській сім’ї.
На політичній арені Речмиділо став відомим на території Кривого Рогу у 1917 році. Тоді він був основним представником Центральної Ради.
Головний отаман Криворізького залізорудного басейну
Речмидило мав чин полковника і був головним отаманом Криворізького залізорудного басейну. Саме під його вмілим керівництвом на копальнях Кривого Рогу було створено так зване “Вільне козацтво”. У 1917 році в Кривому Розі це були військово-міліцейські дружини, які стежили за порядком на копальнях, а згодом вони стали озброєною опорою Центральної Ради. Штаб вільного козацтва у Кривому Розі знаходився на вулиці Вокзальній (Свято-Миколаївська, 64). Тут була бібліотека, канцелярія та вони мали власний прапор. Також тут розташовувалась міська “Просвіта”.
Яким був Речмидило?
Речмидило як голова не був кабінетним працівником. Він дуже рідко знаходився як у стінах міського виконкому, так і у стінах штабу вільного козацтва. Весь свій час він проводив у роз’їздах агітуючи людей за самостійність та розповідаючи їм усі переваги підпорядкування Катеринославської та Херсонськох губерній Київському уряду. Речмиідило з кожним разом збирав все більші та більші мітинги. Люди хотіли бачити вільну Україну, вони всім серцем у це вірили і віддавали перевагу політиці Речмидило.
Більшовики та Речмидило
Незважаючи на те, що на території Кривого Рогу в 1917 році більшовиків була меншість, вони все ж таки шукали всі способи захопити владу. Популярність політики Речмидило серед робітників криворізьких копалень набула неймовірної популярності. Тому більшовики, на чолі з Тинком, прийняли таємне рішення про вбивство Речмидило. Але восени 1917 року це було не так просто здійснити.
У грудні 1917 року представники УНР залишили місто Кривий Ріг. Разом із ними виїхав і голова ради робітничих та солдатських депутатів Речмидило, залишивши свою посаду. Після того, як Центральна Рада підписала союзницьку угоду з Австрією та Німеччиною, Речмидило перейшов в опозицію до чинної влади. Тому він повернувся Кривий Ріг навесні 1918 року як цивільна особа. Він ненавидів політику більшовиків і не був прихильником політики ЦР, тому почав боротися з цим єдиним легальним способом – через профспілку. На території Криворіжжя він очолив профспілку “Гірничопраця”. Він займався перешкоджанням пограбуванню Криворізького залізничного басейну. За керівництва Речмидило профспілка “Гірничопраця” стала однією з найбільших. Чисельність членів зросла майже втричі.
Трагічна доля Речмидило
Завдяки своєму ораторському мистецтву Речмидило завоював авторитет і довіру у багатьох жителів Кривого Рогу. Більшовики не могли терпіти це все, їм потрібна була повна влада, тому восени 1918 року вони вирішуються втілити свій таємний план в реальність.
Здійснити вбивство Речмидило у 1918 році більшовики доручили вантажнику копальні Дубова Балка. Він вистежив Речмидило, коли той перебував на околиці міста і поблизу нікого не було і застрелив його. Тіло Речмидило скинули у шурф шахти. Після його смерті більшовики зробили все можливе для того, щоб зробити з нього справжнього ворога народу. Але незважаючи на всю цю хибну пропаганду більшовиків і багато років знищення української культуру радянською владою, у 21 столітті пам’ять про другого голову Криворізького виконкому – Речмидило живе. На його честь біля Криворізької міської ради було встановлено пам’ятник.
Матеріали статті були підготовлені на основі проекту Ольги Чистякової “Криворізькі глави”.