Наприкінці березня 1918 року австро-німецькі солдати увійшли до Кривого Рогу. Вони пройшлися головною вулицею міста Поштовою. Свій штаб вони розташували на вулиці Церковній у будівлі гімназії Варвари Головченко. На момент наступу австро-німецьких військ із міста основний склад більшовицької партії було евакуйовано. У Кривому Розі залишились одиниці більшовиків. Відповідно до Брест-Литовської угоди, яку підписала Центральна Рада з Австрією та Німеччиною, союзницькі війська займали українські міста, при цьому влада передавалася до рук представників ЦР. Тож у 1918 році разом із австро-німецькими військами до Кривого Рогу прийшли представники Центральної Ради. Одним із них був Степан Скляр, якого незабаром обрали головою ради робітничих депутатів. Далі на kryvyi-rih-yes.com.ua.
Нові розпорядження нового міського голови
У 1918 році, коли Скляра було призначено на посаду голови, першим документом, який він підписав стало розпорядження про те, що на державну службу у Кривому Розі приймаються виключно ті, хто був за вільну Україну, ті, хто знав рідну українську мову та писемність.
Оскільки, у 1918 році місто Кривий Ріг знаходилося на межі голоду, міська влада видала нове розпорядження про заборону вивезення продовольства за межі території України. Але ця заборона не стосувалася австро-німецьких окупантів. За період окупації з Кривого Рогу вони вивезли тонни продовольства.
За період головування, Степан Склар доклав усіх зусиль для того, щоб стабілізувати продовольство та підняти сільське господарство. Саме Скаляр у 1918 році зміг знову відновити рух пасажирських поїздів, що курсували із Кривого Рогу до інших міст України. Також Степан Скляр був першим головою Криворізької ради робочих депутатів, який звернувся до Києва з проханням створити Криворізький повіт та присвоїти містечку статут міста. Але Центральна Рада не встигла втілити проект Скляра, оскільки зазнала краху.
Кривий Ріг у період влади Івана Скоропадського
У квітні 1918 року у Києві відбувся державний переворот і до влади прийшов гетьман Іван Скоропадський. На той час у місті Кривий Ріг вся влада перейшла до рук австро-німецьких окупантів. 1918 рік був бідним і голодним, криворіжці не змогли виплатити умови контрибуції, які становили 100 тисяч рублів. Тому окупанти почали силою вилучати у мешканців Кривого Рогу сировину, продовольство та матеріали. Але серед криворіжців був дуже запеклий опір. Виник\ партизанський рух. Напруга у місті лише зростала. Тож австро-німецькі окупанти вирішили влаштовувати арешти. У більшості випадків з заарештованими розмовляли та відпускали, але були й випадки розстрілу, тих, хто був проти політики Скоропадського. Зокрема, на території Криворіжжя окупантами було розстріляно близько шести більшовиків: Калініченко, Харитонов, Умнікова, Мазур, Чередниченка, Цина.
На території Кривого Рогу ситуація погіршилась улітку 1918 року. Тоді виникли величезні проблеми із промисловістю. У Кривому Розі на підприємствах повністю була відсутня сировина, через що робота була неможлива. Також криворізькі робітники не отримували заробітну плату та продуктовий набір. Не в силах таке терпіти працівники криворізьких підприємств вирішили страйкувати. До страйків у 1918 році приєдналися і працівники залізниці. Але австро-німецькі окупанти просто замінили весь персонал на залізничній станції Довгинцево на своїх людей.
Ситуація у Кривому Розі настільки погіршилася, що гроші не мали жодної цінності. У місті з’явилося безліч бандитських угруповань, які, як і австро-німецькі окупанти, почали грабувати мирних криворіжців. Вони забирали не гроші, а продукти та інші товари.
Восени 1918 року після перевороту в Німеччині окупаційні війська залишили Кривий Ріг. Влада у місті неодноразово змінювалася і у результаті вона перейшла до рук більшовиків.
У 1918 році Степан Скляр разом із військами УНР був змушений покинути Кривий Ріг. Якийсь час він керував Повітовим виконкомом і паралельно з цим займався повстанською роботою. Але незабаром його подвійне життя було розсекречене чекістами. Після того, як у 1922 році Скляр повернувся до Кривого Рогу, його було заарештовано, а в 1923 році було розстріляно.
Матеріали статті підготовлені на основі проекту Ольги Чистякової “Криворізьки глави”.