Субота, 25 Вересня, 2021

Чому пішов Вілкул: версії та підсумки його правління

Давня мудрість: “від влади добровільно не відмовляються” як і раніше злободенна. І якщо політик, який перемагає зі 100% вірогідністю у виборах, відмовляється від подальшої боротьби, це заслуговує на увагу. Особливо якщо подібна аномалія трапляється в Україні з її гіперкорупцією, де не розбереш, де державна служба, а де власний бізнес. Тому те, що сталося в Кривому Розі перед другим туром виборів, коли фаворит передвиборчих  перегонів, чинний міський голова, Юрій Вілкул добровільно зійшов з дистанції, вимагає детальної оцінки. Розбираємося в ситуації на kryvyi-rih-yes.com.ua.

Хід конем

Отже за 3 тижні до початку другого туру виборів за пост міського голови Кривого Рогу безумовний лідер першого туру і “незмінний” мер з 2010 р., Юрій Вілкул відмовляється продовжувати боротьбу “за станом здоров’я”.

Нагадаємо, що в першому турі до “абсолютної” перемоги Вілкулу не вистачило кількох відсотків. Він набрав 46.27%, а його основний конкурент, топ-менеджер Ахметова та кандидат від “Слуги народу” Дмитро Шевчик — 25, 94% .При такому розкладі сил, у другому турі у Шевчика були чисто теоретичні шанси перемогти.

Несподівана відмова Вілкула боротися за “мерське” крісло кардинально змінила ситуацію. Причому, як тоді здавалося, на користь провладного кандидата, оскільки “бронзовий” призер першого туру, соратник чинного мера і кандидат від ОПЗЖ, Костянтин Павлов набрав менш як 10%.

У цій ситуації навіть Зеленський,  що вже змирився з поразкою, пожвавішав і виступив зі зверненням до земляків, з проханням “правильно” проголосувати на виборах.

І тут Вілкул, який нібито ще до першого туру домовився з Банковою та Ахметовим про подібний сценарій в обмін на імунітет від кримінального переслідування, раптом робить свій хід і публічно підтримує Костянтина Павлова.

Безумовно, це, а також потужна у фінансовому плані передвиборча кампанія кандидата від ОПЗЖ і зіграли вирішальну роль — Павлов став новим мером Кривого Рогу, набравши 57% голосів.

При цьому ОПЗЖ отримала можливість попіаритися на перемозі в рідному місті президента, у Зеленського в черговий раз обвалився рейтинг. а Вілкул зберіг за собою вплив у Кривому Розі та убезпечив тили. А ось відповідь на питання, чому все сталося саме так, потрібно шукати в розкладі сил, що склався в регіоні ще до першого туру.

Крапки над і розставлені

Ситуація перед виборами Кривому Розі склалася дивна, якщо не сказати більше — всі головні претенденти на посаду міського голови, так чи інакше, входили в оточення Рината Ахметова. Однак це тільки на перший погляд. Насправді Юрія Вілкул вже давно вів “свою” гру і до старту місцевих виборів відчутно дистанціювався від олігарха та вступив в політичний союз з ОПЗЖ, місцеву організацію якої в Кривому Розі очолював Костянтин Павлов.

Наскільки Павлов був незалежним кандидатом, питання скоріше риторичне, якщо врахувати, що Вілкул-молодший був керівником його передвиборчого штабу, а сам Павлов перед першим туром агітував не так за себе, як за свого “конкурента”.

До якого висновку приходимо, дивлячись на цю диспозицію? Розуміючи, що потрібно догодити “і вашим, і нашим, і себе не образити” діючий мер, розіграв складну “багатоходівку” — був готовий знятися з виборів заздалегідь, але на своїх умовах, для чого і створив плацдарм для підстрахування, у вигляді “об’єднаного” кандидата Павлова, який, по суті, був його людиною.

Таким чином мер Павлов став ідеальним варіантом для Вілкула. Він передавав йому місто і міг в принципі ні про що не тривожитися, в крайньому разі, на місцевому рівні. А це, вочевидь, і було його пріоритетним завданням.

Що ж стосується “розборок з Києвом”, то навіть при найжорсткіших розкладах у Вілкула залишалося достатньо місця для маневру. Тут і фінансові вливання “куди потрібно”, і відновлення дружби з Ахметовим (якщо ця сварка, звичайно, була), у якого досить важелів впливу на Банковій.

Слід врахувати, що впевнено почувати себе, навіть поза посадою  мера, Вілкулу дозволяла й впевнена перемога в криворізькій міськраді, куди він завів свою “кишенькову” партію, отримавши понад 35% місць. У союзі з ОПЗЖ (16.67%) його “проект” отримав “контрольний пакет” — 51.86% і міг проводити будь-які потрібні рішення.

Він полетів, але обіцяв повернутися?

Після заяви вже колишнього мера про свою відставку, багато експертів ставили собі питання про справжні причини його відмови від “солодкої” посади. І з усього цього різноманіття можна виділити 2 основні версії.

Перша, фарсу не було, Юрій Вілкул дійсно серйозно хворий і за станом здоров’я не міг продовжувати кампанію. На користь цієї гіпотези говорять його численні госпіталізації. На це ж вказували й анонімні джерела з оточення колишнього мера, які повідомляли, що Вілкул серйозно здав за останні кілька місяців і йому зробили шунтування і стентування в інституті Тодорова, а також поставили кардіостимулятор. Після цього, мовляв, і було запущено запасний варіант з Павловим, який виступив єдиним кандидатом від усіх, крім “Слуг народу”. Загалом, такий собі “чорний лебідь”, без конспірології та підкилимної боротьби.

Друга версія — компромісна. Вілкул “помирився” з Ахметовим і “зрівняв” шанси з кандидатом від влади, з огляду на те, що для Зеленського перемога в Кривому Розі була принциповою. Ну а те, що мером у результаті став Павлов, так це народ так вирішив, нічого не поробиш. Зокрема, про такий сценарій повідомляли джерела з “ахметівської” частини ОПЗЖ.

Хай там що, Вілкул пішов і, швидше за все, на офіційну посаду вже не повернеться. Одночасно вплив “сім’ї” в місті залишився на тому ж рівні і змін не передбачається. 

Так, що залишив після себе колишній комуніст і регіонал в Кривому Розі, до якого так прихильні городяни? Юрій Вілкул від початку виступав протеже Ахметова та всі ці роки представляв виключно його інтереси в регіоні. При цьому за час свого правління екс-мер створив один з найпотужніших мафіозних кланів в країні, якому належать підприємства в місті та за його межами, який отримує хабарі з місцевого бізнесу та контролює ринок землі. А сам Кривий Ріг за час каденції Юрія Вілкула перетворився в одне з найбрудніших міст Європи, з жахливими дорогами, моторошною екологією та купою невирішених проблем. І найгірше в цій історії те, що й при новому мерові, за спиною якого чітко проглядається “тінь” колишнього, нічого хорошого місту не світить.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here