Свою сміливість і щиру любов до рідної землі криворіжці показували в усі часи. Багато містян готові ризикувати навіть власним життям, щоб Криворіжжя, як і кожне українське місто, було вільним та мирним. Про героїчні подвиги криворіжців можуть багато чого розповісти старі фотографії. Валерій Павлович Антоненко є зятем почесного громадянина Кривого Рогу Івана Гудзя, який у роки війни був учасником патріотичного підпілля, яке входило у склад спецзагону Аркадія Шурупова. Завдяки мужності цих солдат у Великій Вітчизняній війні вдалося врятували Кресівську греблю у Кривому Розі. Далі на kryvyi-rih-yes.com.ua.
Фотографія з історією
У 1978 році до Кривого Рогу приїхав колишній командир спецзагону, де служив тесть Валерія Антоненко Іван Гудзь. Валерій Павлович дуже пишається тим, що Аркадій Шурупов навіть побував у нього в гостях і цей момент вдалося сфотографувати. Важливий знімок дуже довго знаходився у сімейному альбомі Валерія, але, на жаль, його все одно не вдалося зберегти.
Проте вражаючі історії та спогади про війну, якими ділився з зятем Іван Филипович, неможливо стерти з пам’яті.
У лютому 1944 року німецькі війська, відступаючи від Кривого Рогу, замінували греблю. Перед загоном, який складався лише із добровольців, стояло надважливе завдання – не допустити вибуху на греблі, інакше вода могла б затопити більшу частину міста. Із розповідей свого тестя Валерій Павлович згадує, що у розпал бою біля селища зв’язок між бійцями спецзагону та штабом армії перервався. Умови тоді були дуже екстремальні: бійцям доводилося повзти по тонкій кризі у 25-градусний мороз, зв’язківців один за одним перемагав жахливий ворожий вогонь. При цьому часу на довгі роздуми не було і зв’язок потрібно було відновити дуже швидко. Тоді майбутній тесть Валерія Іван Гудзь вирішив взяти справу у свої руки і дивом дістався до берега, де передав криворізьким бійцям координати, які були використані для обстрілу групи окупантів.
Битва за Кресівську греблю увійшла в історію Криворіжжя як одна із найбільш героїчних та трагічних. Тоді із 45 добровольців загинуло 25 солдатів. За цю важливу операцію Івана Филиповича Гудзя нагородили орденом Великої Вітчизняної війни II ступеня.
Головні факти із біографії Івана Гудзя – почесного громадянина міста
Іван Гудзь народився 15 вересня 1917 року у Кривому Розі. Він завершив Криворізький гірський технікум. Першим місцем роботи видатного криворіжця був електромеханічний цех рудника “Червона гвардія”, де він був учнем, а ще паралельно Гудзь навчався на курсах кіномеханіків. У 1938-1940 роках служив у Червоній армії, а потім працював кіномеханіком на руднику.
Війна залишила відбиток на все життя Івана Филиповича, він багато розповідав родичам про всі страшні події, які довелося йому пережити. Після звільнення Криворіжжя від гітлерівців, він повернувся на свою першу роботу, а також працював електриком на шахті “Гвардія”, керівником спусків та підйомів на криворізьких шахтах “Нова” та “Гвардійська”. У 1969 році Іван Филипович Гудзь вийшов на пенсію.
Почесний громадянин Кривого Рогу має багато нагород, якими пишається уся його родина. Медаль “За відвагу”, медаль “Партизану Великої Вітчизняної війни”, відзнака “За заслуги перед народом” 3-го ступеня – і це далеко не весь список нагород, які Іван Филипович отримав завдяки своїй відданості рідному місту. У День Звільнення Кривого Рогу Іван Гудзь завжди відвідував меморіал на честь рятівників Кресівської греблі, де у 1944 році героями загинули його побратими. Криворіжець часто зустрічався і з молоддю міста, щоб розповісти про трагічні роки війни.
Іван Филипович пішов із життя 9 січня 2003 року у рідному місті.