Неділя, 3 Липня, 2022

Мери Кривого Рогу: хто керував містом у давнину?

Кривий Ріг був заснований далекого 1775 року, але при цьому офіційний статус міста Кривий Ріг отримав тільки в 1919 році. Мало хто з криворіжців знає, хто керував містом у першій половині 20 століття, яким чином обирався міський голова і на який термін. Далі на kryvyi-rih-yes.com.ua.

Федоров Леонід Калістратович, голова 1939-1941 років та 1944-1946 років

Леонід Калістратович народився 1907 року в місті Катеринослав (сучасне місто Дніпро). Здобув вищу освіту, а після Громадянської війни відправився відновлювати залізорудний басейн Кривого Рогу. Проходив військову службу з 1932 року у Збройних Силах СРСР. Згодом Леоніда Калістратовича звільнили в запас.

1939 року у Кривому Розі пройшли перші вибори, на яких криворіжці голосували за місцем проживання, а не за місцем роботи. Крім того, на виборчих дільницях вперше були встановлені кабінки для таємного голосування. Але у списках кандидатів на посаду міського голови була єдина людина – Федоров Леонід Калістратович.

Криворіжці після “чисток” 1937 року боялися голосувати, боялися заходити в кабінки, боялися, що їх можуть запідозрити в обмані або іншому. Тому з кінця 1930-х років на довгі роки радянської доби було запроваджено метод безальтернативних виборів.

Леонід Калістратович на вибори міського голови Кривого Рогу у 1939 році був обраний трудовими міськими колективами. Оскільки він був єдиною кандидатурою на високу посаду, його було обрано на період 1939-1941 років головою міської ради Кривого Рогу та головою виконавчого комітету.

Під час головування до окупації Кривого Рогу, Федоров робив упор на розвитку гірничої та металургійної промисловості. Також під його керівництвом активно забудовувався Кривий Ріг.

Федоров зумів добре розвинути промисловість Кривого Рогу. Перед початком війни Кривий Ріг став найбільшим промисловим містом України, головним залізорудним басейном світу з найпотужнішою шахтою у світі – “Гігант”.

Під час наступу німецьких військ на Кривий Ріг у серпні 1941 р. керував евакуацією криворіжців, міських підприємств та різних ресурсів міста до східної частини СРСР. Деякий час пропрацював у Нижньому Тагілі після чого був призваний з запасу.

Після звільнення Кривого Рогу в лютому 1944 року повернувся до рідного міста і знову став головою Криворізької міської ради в період з 1944 по 1946 рік. У післявоєнний період Федоров направив усі зусилля на відновлення міської інфраструктури та промислових об’єктів Кривого Рогу.

Після головування повернувся до Дніпропетровська та очолив обласний комітет партійного контролю.

Леонід Калістратович прожив 74 роки і помер 1981 року в місті Дніпропетровськ.

За його трудову діяльність та внесок у розвиток та післявоєнне відновлення Кривого Рогу був нагороджений орденами: “Червоного Прапора”, “Вітчизняної війни 1-го ступеня”, “Вітчизняної війни II ступеня” та медалями: “Партизану Вітчизняної війни 1 ступеня”, “За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років”.

Бурлаков Петро Герасимович, голова 1946-1948 років

Петро Герасимович народився у місті Луганськ у 1908 році. Мав вищу освіту. У 1920-х роках працював на Луганському паровозобудівному заводі на посаді слюсаря.

У 1930-х роках Бурлаков переїхав до Кривого Рогу. Тут він отримав посаду начальника політвідділу МТС у Криворізькому районі. Працював також завгоспом у Криворізькому педагогічному інституті.

Перед війною, коли головою Криворізької міської ради був Федір Леонід Калістратович, Бурлаков з 1939 року по 1941 рік був його заступником.

У перші місяці окупації Кривого Рогу Петро Герасимович був командиром винищувального батальйону, після чого до 1944 року вирушив працювати на Урал.

Після звільнення Кривого Рогу від фашистських загарбників Петро Герасимович повернувся до Кривого Рогу і з усіма працював над його повоєнним відновленням. З 1946 по 1948 рік був призначений головою Криворізької міської ради. За два роки головування доклав максимум зусиль для будівництва нових шахт у Кривому Розі. Також очолював залізничне господарство виробничого об’єднання «Кривбасруд».

Помер у 1979 році у віці 71 року у Кривому Розі.

За свою діяльність, Петра Герасимовича було нагороджено орденами: “Жовтневої Революції” та “Знак Пошани”.

Кудрявцев Іван Олексійович, голова 1948-1950 років

Іван Кудрявцев народився 1893 року в Орловській губернії. Мав середню освіту.

На початку 20 століття переїхав до Кривого Рогу та почав працювати на рудниках Кривого Рогу. У 1917 році був учасником революційних подій у лавах Червоної гвардії. Також брав участь у Громадянській війні та воював на Південному фронті.

Після революції повернувся до Кривого Рогу та відновлював шахти.

З 1926 був обраний депутатом Криворізької міської Ради депутатів трудящих.

1938 року був призначений секретарем Єжовського районного (сучасний Центрально-Міський район) комітету Комуністичної партії України. Незабаром був призначений другим секретарем Криворізького міського комітету КП(б)У.

Перед наступом німців на Кривий Ріг займався евакуацією криворіжців, підприємств та міських ресурсів у східну частину СРСР.

У період німецької окупації Кривого Рогу у 1941-1944 роках перебував у Курганській області та обіймав керівні посади.

1948 року був призначений головою Криворізької міської Ради депутатів трудящих. Обіймав посаду два роки, після чого з 1950 року десять років працював начальником відділу кадрів на заводі “Криворіжсталь”.

Іван Олексійович помер 1961 року у віці 63 років у Кривому Розі. За свою трудову діяльність було нагороджено орденом “Трудового Червоного Прапора”.

Калініченко Федір Лукич, голова 1950-1954 років

Федір Лукич народився 1900 року у селі Вовче у ній бідного селянина.

У 1910 році переїхав із сім’єю до Кривого Рогу і в юному віці розпочав трудову діяльність. У 1914 року в місцевому магазині був учнем продавця.

1918 року Калініченко разом із братом був заарештований австро-німецькими окупантами, його брата було вбито. Після цього став учасником Громадянської війни. У 1919 році вступив до Криворізького комуністичного полку, воював з григор’євцями та денікінцями. У 1920 став член РКП(б), а в 1921 зайнявся партійною роботою.

У період з 1922 по 1924 рік служив у Червоній армії комісаром ескадрону в кавалерійській бригаді Григорія Котовського. Був звільнений у запас. Після цього призначений на посаду завідувача Криворізького окружного відділу політпросвітницької освіти. Також працював головою Софіївської районної профспілки.

Здобув вищу освіту в Харківському комуністичному університеті імені Артема. До 1941 року обіймав різні посади у партійних та радянських органах Дніпропетровської, Одеської та Ізмаїльської областей.

Калініченко з 1942 року був учасником Великої Вітчизняної війни. Відразу був капітаном, потім майором, а також заступником командира батальйону з політичної частини. У складі 5-ї ударної армії пройшов бойовий шлях від Сталінграда до Берліна.

У 1945 році повернувся до Кривого Рогу. У період із 1946 року по 1948 рік працював секретарем партійного комітету заводу “Комуніст”.

У 1949 році був призначений на посаду першого секретаря Центрально-Міського райкому КП(б)У Кривого Рогу. А в період з 1950 до 1954 року був головою виконкому Криворізької міської ради депутатів трудящих.

Після головування обійняв посаду заступника директора інституту “Механобрчермет”.

Федір Лукич помер у 1980 році у віці 80 років у Кривому Розі. За його трудову діяльність був нагороджений орденами: “Червоної Зірки”, “Вітчизняної війни 2-го ступеня”, “Леніна”, “Знак Пошани”. Йому також було присвоєно звання почесного громадянина Кривого Рогу у 1968 році.

Москаленко Олександр Іванович, голова 1954-1959 років

Виконком Криворізької міської ради 1970-х років. Фото з спільноти “Криворізька старовина”.

Олександр Іванович народився 1914 року в містечку Кривий Ріг. Здобув вищу освіту в Криворізькому гірничорудному інституті. З 1930 по 1941 рік обіймав різні посади: токаря, гірничого майстра, а також голови профспілки шахтоуправління імені Кагановича.

У період німецької окупації Кривого Рогу Олександр Іванович перебував у Нижньому Тагілі та працював партійним організатором ЦК ВКП(б).

Після звільнення Кривого Рогу у 1944 році повернувся та активно брав участь у повоєнному відновленні Кривого Рогу, зокрема промислових об’єктів.

З 1947 по 1952 рік був призначений секретарем парткому рудоуправління імені Дзержинського. А з 1952 по 1954 рік був секретарем Криворізького міського комітету КПУ. У період 1954-1959 років обіймав посаду голови Криворізького міського виконкому. Після головування працював заступником керуючого трестом «Ленінруда».

Помер у 1972 році у віці 58 років року в місті Кривий Ріг. За свою трудову діяльність було нагороджено орденом “Трудового Червоного Прапора”.