Субота, 2 Липня, 2022

Мер, який захищав місто на фронті під час Великої Вітчизняної війни

Кривий Ріг у період німецької окупації з 1941 по 1942 перебував повністю під контролем німців. Тим часом на фронті в саперних військах воював майбутній міський голова Перчин Микола Васильович. Далі на kryvyi-rih-yes.com.ua.

Ранні роки

Микола Васильович народився 1912 року в селі Казанка неподалік Кривого Рогу. У селі Перчин отримав початкову освіту, закінчивши чотирирічну церковно-парафіяльну школу. Коли помер отець Миколи – Василь Перчин, вся родина переїхала з Казанки до міста Кривого Рогу та оселилася в історичному районі – Гданцівці. У Кривому Розі Миколі Васильовичу вдалося здобути повну шкільну освіту, після чого він вирішив здобути повну вищу освіту. Для цього у 1932 році Перчин відправився до міста Дніпропетровська для вступу до Інженерно-будівельного інституту. Микола був зразковим студентом, отримував хороші оцінки та добивався багатьох успіхів у навчанні, тому при випуску з інституту йому запропонували продовжити навчання в аспірантурі. Перечин отримав у 1937 році диплом з відзнакою, але в аспірантуру йому не судилося вступити через те, що його дипломний керівник потрапив під арешт та репресії сталінського режиму. Після випуску з університету Перчин із червоним дипломом вирушив на роботи на Далекий Схід.

Період Великої Вітчизняної війни

У період із 1941 року по 1945 рік Микола Васильович воював на фронті. Він був простим рядовим солдатом у саперних військах. Це були страшні та жахливі роки. Микола Васильович просто дивом залишився живим, після чого 1945 року зміг повернутися до рідного міста Кривого Рогу.

Повернення до Кривого Рогу

Після демобілізації, по поверненню до рідного Кривого Рогу, Перчину моментально запропонували хорошу роботу. Все тому, що він був практично єдиним професіоналом у місті в галузі інженерного будівництва. У 1945 році йому запропонували посаду головного інженера в будконторі тресту “Дзержинськруд”. Після цього він ще працював на посаді голови відділу капітального будівництва рудоуправління імені Кірова у Кривому Розі. Під його керівництвом зводили відомий Криворізький міський театр. За сучасними мірками, це було капітальне будівництво, всі роботи проводилися виключно вручну. За цей проект всіх причетних до будівництва Криворізького міського театру було нагороджено високою премією. Також Перчин виступив ініціатором та керівником монтажно-будівельного тресту “Криворіжбуд”, під його керівництвом забудовувалося місто новими житловими будинками і також відновлювалися шахти Кривого Рогу.

Після війни Кривий Ріг дуже постраждав, велика кількість інфраструктурних об’єктів у місті була зруйнована. Роботи щодо відновлення Кривого Рогу було дуже багато. Зокрема, під керівництвом Перчина повністю був відбудований історичний центр Кривого Рогу, дуже велика кількість житлових та адміністративних будівель.

Як керівник, Перчин був дуже вимогливим, але не тільки до працівників, а й до самого себе, його можна було назвати трудоголіком. Він був добрий і порядний, всі завжди про нього відгукувалися добре.

Сім’я

Фото зі спільноти “Історичний Кривбас”.

Незважаючи на те, що Перчин все своє життя присвятив відновленню та розвитку Кривого Рогу, він не забував і про свою сім’ю. Він був одружений та виховував доньку. І кожних вихідних він присвячував виключно їм, тримаючи баланс між роботою та особистим життям.

Високий пост

Фото зі спільноти “Історичний Кривбас”.

З 1958 Перчин представляв інтереси криворіжців на державному рівні будучи обраним депутатом Верховної Ради УРСР V скликання.

1959 року Миколу Васильовича обрали головою Криворізької міської ради. Зайнявши високу посаду Перчин не перестав дбати про містобудування, адже велика проблема будівництва та відновлення міста існувала довгі роки.

Дорога технологія сталінських будинків вже не відповідала новим вимогам, в 1959 вже потрібно було будувати набагато швидше, масовіше і набагато дешевше. Ще 1955 року вийшла ухвала про усунення всіх архітектурних надмірностей сталінської забудови, що сприяла розвитку типового масового малометражного житла для криворіжців. Про якість будівництва тоді взагалі забули. Через це перші багатоповерхові будинки, які зводили у Кривому Розі, побоялися будувати з 5 поверхів, через побоювання обвалу будинку, тому зводили виключно чотириповерхові. Але технологія будівництва виявилася надійною, тож п’ятиповерховими коробками у 1950-1960-х роках забудували пів міста, близько 2 мільйонів квадратних метрів житла. У народі ці будинки називають “хрущовки” і розраховані вони були лише на 20 років. Вони були абсолютно ніякими, маленькими та безликими, але при цьому змогли втілити мрію тисяч мешканців Кривого Рогу про власне житло.

У 1959 році до Кривого Рогу надійшла дніпровська вода, завдяки побудованому каналу “Дніпро-Кривий Ріг”. На цю подію чекали близько 30 років, проект був грандіозним і спочатку передбачалося, що каналом зможуть ходити баржі з рудою. Але цього не судилося збутися, було відкрито звичайний канал.

1960 року в Кривому Розі вийшла перша телепрограма завдяки побудованому телеретранслятору за рахунок виділених коштів великих міських промислових підприємств.

Фото зі спільноти “Криворізька старовина”. Будівництво “Соцміста” 1960-ті роки.

До 1963 року у Кривому Розі йшла капітальна квартальна забудова і кожному району присвоювалися порядкові номери. Ці назви збереглися до 21 століття і в лексиці криворіжців можна почути “95-квартал”, “44-квартал”, “173-квартал” та інші. Після відійшли від квартальних найменувань, розпочали вуличну розбивку та найменування новоствореної вулиць.

Крім того, під час мерствування Перчина в Кривому Розі створюється безліч монументальних скульптур і пам’ятників. І вперше велика увага приділялась соціальним проблемам криворіжців: благоустрою зон відпочинку, продуктових павільйонів, облаштування зупинок для громадського транспорту.

Перчин був на посаді голови Кривого Рогу близько 11 років. За період його перебування на високому посту у Кривому Розі дуже добре розвинули телефонний зв’язок, транспортну мережу, Кривий Ріг практично весь був газифікований. Було також створено комісію при міській раді Кривого Рогу, яка займалася впорядкуванням вулиць, площ та міських провулків.

В 1963 Перчин знову став депутатом Верховної Ради УРСР VI скликання.

Перчин Микола Васильович пішов із життя у 1979 роціу  віці 66 років.

Пам’ять та нагороди

Перчин Микола Васильович за свою працю та внесок у розвиток Кривого Рогу був нагороджений орденами “Трудового Червоного Прапора”, “Червоної Зірки” та “Знаком Пошани”.

На згадку про нього на 100-річний ювілей до його дня народження у 2012 році на площі Визволення було повішено меморіальну дошку. Це була перша в Кривому Розі горельєфна дошка пам’яті. 2022 року в рамках декомунізації пам’ятна дошка була демонтована.